Перший Спікер завагався.

— Загальна мережа. Її ніколи не використовували, навіть не пропонували використати, окрім як за часів Мула.

— Ця криза цілком може бути ще більшою за кризу часів Мула, Перший Спікере.

— Не знаю, чи Рада погодиться.

— Не думаю, що вам слід питати їхньої згоди, Перший Спікере. Ви маєте закликати до оголошення надзвичайного стану.

— І який привід я можу навести?

— Розкажіть їм те, що я розповів, Перший Спікере.

— Спікерка Делармі скаже, що ви некомпетентний боягуз, доведений до божевілля власними страхами.

Гендібал зупинився, перш ніж відповісти.

— Я теж думаю, що вона щось таке скаже, Перший Спікере, — нарешті відповів він, — але нехай верзе, що хоче, я переживу. Зараз на кону не моя гордість чи самолюбство, а саме існування Другої Фундації.

3

Гарла Бранно зловісно посміхнулася, і зморшки на її огрядному обличчі стали ще помітнішими.

— Гадаю, що ми можемо поквапитися, — сказала вона. — Я готова до зустрічі з ними.

— Ви точно впевнені, що чините правильно? — запитав Коделл.

— Якби я була такою божевільною, як ви натякаєте, Лайоно, то хіба ви наполягали б на тому, щоб залишитися на моєму кораблі?

— Цілком можливо, — знизавши плечима, сказав Коделл. — Тоді, пані мер, я залишився б тут із надією, що можу зупинити вас, відволікти або принаймні сповільнити, перш ніж ви зайдете занадто далеко. Та, звичайно, якщо ви не божевільна…

— То що?

— Що ж, тоді я не хотів би, щоб в історії майбутнього вам дісталася вся увага. Нехай розповідають і про те, що я був з вами, і, можливо, замислюються над тим, кому насправді належить ця честь, га, мере?

— Розумно, Лайоно, розумно… але доволі марно. Я була владою за троном багатьох мерів, і ніхто не повірить, що я дозволю таке за свого правління.

— Побачимо.