Якщо військовий корабель володів менталікою і був упевнений, що наближається до другофундатора, то хіба він не мав би збільшити силу свого поля до максимуму перед наступом? І в такому разі хіба мозок Нові не зафіксував би цю реакцію?

Проте реакції не було!

Гендібал упевнено відкинув імовірність того, що корабель має менталічне обладнання. Він просувався вперед через незнання, і його значення як загрози можна було зменшити.

Ментальне поле, звичайно, нікуди не поділося, але воно мало походити з Геї. Це теж було тривожно, але нагальною проблемою був корабель. Треба усунути його, і тоді можна буде звернути увагу на цей світ Антимулів.

Він чекав. Корабель має зробити якийсь рух або підійти достатньо близько, щоб він міг упевнено перейти до наступу.

Корабель наближався — тепер доволі швидко — і все одно нічого не робив. Зрештою Гендібал розрахував силу свого удару. Не буде ніякого болю і навіть дискомфорту — ті, хто на борту, просто відчують, що великі м’язи їхніх спин та кінцівок мляво реагують на їхні бажання.

Гендібал націлив ментальне поле, яке контролював його розум. Воно посилилося і зі швидкістю світла перетнуло розрив між кораблями. (Обидва кораблі були достатньо близько для гіперпросторового контакту з його неминучою втратою точності, яка була тут необов’язковою.)

А потім Гендібал відступив у німому подиві.

Військовий корабель Фундації мав дієве ментальне поле, що за щільністю дорівнювало силі його власного. Цей корабель наближався не через незнання — він мав неочікувану, хоч і пасивну зброю.

5

— Ага, — сказала Бранно. — Він намагається нас атакувати, Лайоно. Дивіться!

Стрілка психометра почала рухатися й тремтіти.

Створення ментального щита зайняло в науковців Фундації сто двадцять років; цей науковий проект був найтаємничішим з усіх, за винятком хіба що всамітненого розвитку психоісторичного аналізу Гарі Селдона. П’ять поколінь людей працювали над поступовим удосконаленням пристрою, існування якого не підтримувала жодна хороша теорія.

Але цей поступ був би неможливий без винайдення психометра, що міг діяти як орієнтир, указуючи спрямування та обсяги вдосконалення на всіх етапах. Ніхто не міг пояснити, як він працює, проте все вказувало на те, що він вимірював і обчислював величини, які взагалі-то не піддавалися вимірюванню й обчисленню. Бранно відчувала (і це відчуття поділяли деякі науковці), що якби Фундація змогла пояснити принцип роботи психометра, вони зрівнялися б із Другою Фундацією в психічному контролі.

Але це було для майбутнього. Наразі було достатньо й щита, за яким стояла перевага у фізичній зброї.