19. РІШЕННЯ

19. РІШЕННЯ

1

— Справді, Ґолане, — сказав Янов Пелорат із відтінком вередливості в голосі, — нікого, здається, не хвилює той факт, що це перший раз за відносно довге життя (не надто довге, запевняю вас, Блісс), коли я подорожую через Галактику. Проте щоразу, як я прибуваю на якусь планету, мені знову доводиться повертатися в космос, перш ніж трапляється нагода її вивчити. Тепер це вже вдруге.

— Так, — відповіла Блісс, — але якби ви не залишили іншу планету так швидко, то хто знає, коли б ми зустрілися. Тож це точно виправдовує той перший раз.

— Так. Правда, моя… моя люба, виправдовує.

— А цього разу, Пеле, ви, можливо, і залишите планету, але матимете мене — а я Гея, так само як і будь-яка її частинка, як усі її частини.

— Це так, і жодна інша частинка мені точно не потрібна.

Тревіз, який насуплено слухав цю розмову, сказав:

— Це огидно. Чому Дом не полетів з нами? О космосе, я ніколи не звикну до цієї односкладовості. В імені двісті п’ятдесят складів, а ми використовуємо лише один з них. Чому він не полетів разом з усіма двомастами п’ятдесятьма складами? Якщо це так важливо, якщо від цього залежить саме існування Геї, то чому він не полетів, щоб скерувати нас?

— Я тут, Треве, — сказала Блісс, — і я так само належу до Геї, як і він. — А потім, швидко відвівши погляд своїх темних очей вбік і трохи вгору, запитала: — То вас дратує, коли я називаю вас Тревом?

— Так, дратує. Я маю на своє ім’я такі самі права, як і ви — на ваше. Мене звати Тревіз. Два склади. Тре-віз.

— З радістю. Я не хочу сердити вас, Тревізе.

— Я не сердитий. Я роздратований. — Він різко підвівся, пройшовся з одного кутка каюти в інший, переступивши через витягнуті ноги Пелората (який швидко їх забрав), а відтак повернувся. Зупинившись на місці, Тревіз розвернувся, глянув на Блісс і вказав на неї пальцем.

— Послухайте! Я сам собі не господар! Мене виманили з Термінуса на Гею, і навіть коли я почав підозрювати, що це так, мені здавалося, що розірвати цю хватку неможливо. А потім, коли я опиняюся на Геї, мені кажуть, що вся мета мого прибуття — це врятувати Гею. Чому? Як? Що таке для мене Гея або я для Геї, що я маю її рятувати? Невже з квінтильйона людей у Галактиці немає нікого іншого, хто міг би із цим упоратися?

— Будь ласка, Тревізе, — сказала Блісс. У її голосі раптом почулася якась пригніченість, уся її дівчача манірність зникла. — Не сердьтеся. Бачите, я вимовляю ваше ім’я правильно й буду з вами дуже серйозною. Дом просив вас бути терплячим.

— Клянуся кожною планетою в Галактиці, населеною чи ні, я не хочу бути терплячим. Якщо я такий важливий, то хіба я не заслуговую на якесь пояснення? Ще раз запитую: чому з нами не пішов Дом? Невже я недостатньо важливий для нього, щоб він був тут, з нами, на «Далекій зірці»?