— Яка?

— Коли ми вперше були в космосі, ви показували мені Галактику. Пам’ятаєте?

— Звичайно.

— Ви прискорили час, і було видно, як Галактика обертається. І я сказав, ніби передбачаючи саме цей момент: «Галактика на вигляд наче жива істота, що повзе крізь космос». Чи не думаєте ви, що в певному сенсі вона вже жива?

І, пригадуючи цей момент, Тревіз раптом відчув упевненість. Раптом він згадав, як тоді відчув, що Пелорат теж має відіграти важливу роль. Він поспіхом розвернувся, щоб не мати часу на роздуми, сумніви, вагання.

Поставив свої руки на контактні панелі й подумав з незнаною раніше силою.

Він ухвалив рішення — рішення, від якого залежала доля Галактики.

20. ЗАКІНЧЕННЯ

20. ЗАКІНЧЕННЯ

1

Мер Гарла Бранно мала всі підстави для задоволення. Цей державний візит тривав недовго, але був дуже продуктивний.

— Звісна річ, ми не можемо довіряти їм повністю, — сказала вона, ніби свідомо намагалася уникнути гордощів.

Вона дивилася на екран. Кораблі флоту один за одним входили в гіперпростір і поверталися до місць постійної дислокації.

Поза сумнівом, Сейшелл був вражений їхнім вторгненням, але там не могли не помітити двох речей: по-перше, кораблі весь час залишалися в просторі Фундації; по-друге, щойно Бранно дала зрозуміти, що вони підуть, вони справді швидко пішли.

З іншого боку, на Сейшеллі не забудуть, що ці кораблі можуть з’явитися на кордонах протягом доби або й менше. Це був маневр, що поєднував демонстрацію сили й демонстрацію доброї волі.

— Цілковита правда, — сказав Коделл, — ми не можемо їм повністю довіряти, але ні до кого в Галактиці немає повної довіри, а Сейшеллу вигідно дотримуватися умов угоди. Ми були щедрі.

— Багато залежатиме від уточнення деталей, — сказала Бранно, — і я передбачаю, що на це знадобляться місяці. Загальні мазки можна накласти відразу, а потім починаються відтінки: як домовитися про карантин імпорту та експорту, як оцінити вартість їхнього збіжжя та худоби порівняно до наших та інше.

— Розумію, але зрештою це буде вирішено, і це стане вашою заслугою, мере. Це був сміливий хід і, визнаю, я сумнівався в розважливості такого вчинку.

— Годі вам, Лайоно. Фундація просто визнала сейшеллську гордість. Вони зберігають деяку незалежність іще з ранніх імперських часів. Це справді варте захоплення.

— Так, тепер це більше не становитиме для нас незручності.