— Нехай шукає, — відповіла Бранно, знизуючи плечима, — головне, щоб він не займався цим на Термінусі. Це забере його увагу й заведе в глухий кут. Подальше існування Другої Фундації — це наш міф століття, так само як і Гея — для Сейшелла.

Вона відхилилася назад з добродушним виглядом.

— А тепер ми тримаємо Сейшелл у лещатах, і коли вони це зрозуміють, буде запізно. Тож зростання Фундації триває і триватиме плавно та регулярно.

— І це буде повністю ваша заслуга, мере.

— Це не пройшло повз мою увагу, — відповіла Бранно, після чого їхній корабель прослизнув у гіперпростір і вигулькнув уже поблизу Термінуса.

2

Спікер Стор Гендібал, який знову був на власному кораблі, мав усі підстави для задоволення. Сутичка з Першою Фундацією тривала недовго й була надзвичайно продуктивною.

Він надіслав додому дуже стриману звістку про перемогу. Поки що достатньо було дати Першому Спікерові знати, що все минуло добре (як він міг здогадатися хоча б з того факту, що загальну силу Другої Фундації так і не довелося застосовувати). Подробиці можна розповісти пізніше.

Він опише, як ретельне й дуже незначне корегування свідомості мера Бранно спрямувало її думки від імперіалістичної пихатості до практичності торговельного договору; як ретельне і з доволі великої відстані корегування свідомості лідера Сейшеллського Союзу привело до запрошення мера на переговори і як потім без усіляких підлаштувань відбулося зближення, а Компор повернувся на Термінус на власному кораблі побачити, чи буде дотримано угоди. Це був майже хрестоматійний приклад, благодушно подумав Гендібал, коли великих результатів досягають за допомогою філігранно точної менталіки.

Він був упевнений, що це розчавить Спікерку Делармі й сприятиме його вступу на посаду Першого Спікера невдовзі після представлення деталей на офіційному засіданні Ради.

Він не заперечував, що присутність Сури Нові мала важливе значення, хоча на цьому й не було потрібно наголошувати в розмові зі Спікерами. Вона не лише була важливою для його перемоги, а й дала йому привід піддатися дитячому (і дуже людському, бо навіть Спікерам ніщо людське не було чуже) бажанню стрибати від радості перед гарантованим, як він вважав, захопленням.

Він усвідомлював, що вона не зрозуміла нічого з того, що сталося, але знала, що він улаштував усе так, як йому до вподоби, і не тямила себе від гордощів. Він ніжно гладив поверхню її мозку й відчував тепло від цієї гордості.

— Без тебе, Нові, я не зміг би цього зробити, — сказав він. — Завдяки тобі я зміг побачити, що Перша Фундація… люди на тому великому кораблі…