— Ні, пане, не хочу. Якщо ви станете найважливішим науковцем з них усіх, то не захочете бачити поруч себе гамішку. Це вам не пасуватиме.

— Справді? А хто мене зупинить? — Він відчув приплив ніжності до неї. — Нові, ти залишатимешся зі мною, куди б я не полетів і ким би не став. Невже ти думаєш, що я ризикнув би зв’язуватися з тими вовками, які час від часу вилізають у нашій Раді, не маючи під рукою твого розуму? Що завжди підказував мені, якими можуть бути їхні емоції, ще до того, як вони самі це усвідомлювали, цей твій безневинний, абсолютно спокійний розум. Крім того… — Здавалося, його самого дивує така раптова відвертість. — Навіть якщо не брати цього до уваги, мені… мені подобається бачити тебе поруч, і я планую, щоб ти була зі мною й надалі. Тобто якщо ти сама цього хочеш.

— О, пане, — прошепотіла Нові, і коли його рука обвилася навколо її талії, притулилася до його плеча.

У глибинах її свідомості, там, де розум Нові цього навіть не відчував, залишалася сутність Геї, яка спрямовувала події, але саме ця непроникна маска робила можливим виконання великого завдання.

І ця маска — маска гамішки — була абсолютно щаслива. Вона була така щаслива, що Нові майже змирилася з тою великою відстанню, що відокремлювала її від неї самої/них/усіх. Вона не заперечувала, щоб іще надовго зостатися тою, ким здається.

3

Потерши руки, Пелорат сказав із ретельно стримуваним ентузіазмом:

— Як я радий повернутися на Гею.

— Угу, — неуважно відповів Тревіз.

— Знаєте, що сказала мені Блісс? Мер повертається на Термінус, тримаючи в руках торговельну угоду із Сейшеллом. Спікер із Другої Фундації вертається на Трентор, переконаний, що все це його рук справа, і ця жінка, Нові, летить разом з ним — простежити, щоб відбулися зміни, які приведуть до створення Галаксії. І жодна з Фундацій навіть не здогадується про існування Геї. Це просто дивовижно.

— Знаю, — відповів Тревіз. — Мені теж усе це розповіли. Але ми знаємо, що Гея існує, і можемо про це розповідати.

— Блісс так не вважає. Вона каже, що нам ніхто не повірить і ми це зрозуміємо. Крім того, особисто я не маю наміру залишати Гею.

Тревіз відірвався від своїх думок.

— Що? — сказав він, піднявши голову.

— Я хочу лишитися тут. Знаєте, не можу в це повірити. Якихось кілька тижнів тому я вів самотнє життя на Термінусі, однакове життя впродовж десятиліть, занурений у свої архіви та думки, і завжди думав, що й саму смерть, коли б вона не настала, зустріну в цьому стані, проживши самотнє життя в задоволеній пасивності. І тут раптово й неочікувано я став галактичним мандрівником; я взяв участь у галактичній кризі; і — не смійтеся тільки, Ґолане — я знайшов Блісс.