— Я не сміюся, Янове, — сказав Тревіз, — але чи впевнені ви, що знаєте, що робите?

— О так. Це питання Землі вже не має для мене значення. Те, що це був єдиний світ з різноманітною екологією та розумним життям, дістало адекватне пояснення. Ну, самі пам’ятаєте, ці Вічні.

— Так, розумію. І ви хочете залишитися на Геї?

— Так, звичайно. Земля — це минуле, а я втомився від минулого. Гея — це майбутнє.

— Ви не частина Геї, Янове. Чи ви вважаєте, що зможете стати її частиною?

— Блісс каже, що я деякою мірою можу стати її частиною — інтелектуально, якщо не біологічно. Вона, звичайно, допоможе.

— Але оскільки вона частина цієї планети, як ви можете знайти спільне життя, спільний погляд, спільні інтереси…

Вони стояли просто неба, і Тревіз похмуро дивився на тихий родючий острів, на море, що простягнулося за ним, на обрій, обагрений відстанню, на інший острів — усе мирне, цивілізоване, живе та єдине.

— Янове, — сказав він, — вона світ, а ви крихітна одиниця. Що, як вона втомиться від вас? Вона молода…

— Ґолане, я про це думав. Я цілими днями не думаю ні про що інше. Я очікую, що вона почне від мене втомлюватися; я зовсім не романтичний ідіот. Але що б вона не дала мені до того часу, цього буде достатньо. Вона вже достатньо мені дала. Я отримав від неї більше, ніж мріяв отримати в житті. Навіть якби я більше не побачив її від цієї миті, то все одно закінчив би переможцем.

— Не вірю, — м’яко відповів Тревіз. — Думаю, що ви романтичний ідіот, і знаєте, я не хотів би, щоб ви були іншим. Янове, ми не так давно одне одного знаємо, але провели кожну мить цих кількох тижнів разом, і — перепрошую, якщо це звучить по-дурному, — ви мені дуже подобаєтеся.

— І ви — мені, Ґолане, — відповів Пелорат.

— І я не хочу, щоб вам було боляче. Я маю поговорити з Блісс.

— Ні-ні. Будь ласка, не треба. Ви будете читати їй нотації.

— Не буду. Це не зовсім пов’язано з вами, і я хочу поговорити з нею конфіденційно. Янове, я не хочу робити це у вас за спиною, тож, будь ласка, дайте мені вашу згоду на те, щоб я поговорив з нею і дещо зрозумів. Якщо я буду задоволений, то гарантую вам свої найщиріші привітання та прихильність. І завжди триматиму язика за зубами, що б не сталося.

Пелорат похитав головою.

— Ви все зіпсуєте.

— Не зіпсую, запевняю. Благаю вас…

— Добре… Але будьте обережні, мій любий друже, домовилися?

— Обіцяю вам.