Нора опустила жалюзі на єдиному вікні й увімкнула невелику лампу із золотистим матер’яним абажуром. Кімнату наповнило м’яке бурштинове світло, і тепер вона нагадувала якесь казкове місце.

Вони трохи полежали у ліжкові, розмовляючи, сміючись, торкаючись одне одного і цілуючись. Поступово розмови стихли, а поцілунки почастішали, і водночас Трейвіс повільно почав її роздягати.

До цього моменту Тревіс не бачив Нору оголеною. Вона виявилася ще прекраснішою, ніж він міг уявити. У неї було ідеальне тіло. Трейвіса збуджувала кожна його деталь: тонка шия, худенькі плечі й повні перса, увігнутий животик, округлі стегна й апетитні сіднички, довгі гладенькі ноги… Окрім збудження, він відчував неймовірний приплив ніжності.

Роздягнувшись, він почав обережно посвячувати Нору в мистецтво кохання. Трейвіс палко хотів задовольнити її, розуміючи, що для неї все було новим. Він дав їй відчути все, що чоловік може робити своїм язиком і пальцями (іноді дражнячи її, щоб ще більше розпалити).

Трейвіс очікував, що Нора буде вагатися і соромитися або навіть боятися, бо тридцять прожитих літ не підготували її аж до такої інтимної близькості. Проте вона не виказувала жодних ознак фригідності й була готова робити все, щоб це сподобалось одному з них або обом. Трейвіс обожнював слухати її тихенькі зойки і беззвучне дихання. Кожного разу, коли Нора уривчасто зітхала і тремтіла в екстазі, Трейвіс збуджувався ще більше, поки це почуття не стало таким сильним, як ніколи, і йому було майже болісно стримуватися.

Коли він нарешті вивергнув тепле сім’я, то припав губами до Нориної шиї, шепочучи її ім’я і знову й знову говорячи про своє кохання. Його оргазм тривав так довго, що, здавалося, час зупинився і він падає у якийсь бездонний колодязь.

Коли все закінчилося, молодята довго обіймалися. Вони лежали мовчки, оскільки слова були зайві. Трейвіс і Нора слухали музику, а потім почали обмінюватися своїми фізичними і психічними враженнями. Вони випили шампанського, а потім знову продовжували кохатися.

Незважаючи на те, що людське життя примара смерті затьмарює кожен день, його найкращі радощі й задоволення можуть справляти на нас таке враження, що серце зупиняється від захвату.

* * *

З Лас-Вегаса молодята вирушили у своєму трейлері трасою 95 до неозорої пустелі Невади. Через два дні, 13 серпня у п’ятницю, вони досягли озера Тахо, де у кемпінгу на кордоні з Каліфорнією під’єднали трейлер до електрокомунікацій та водопроводу.

Нору вже не так захоплювали нові краєвиди та свіжі враження. Але озеро Тахо було настільки прекрасним, що вона знову по-дитячому здивувалася. Воно було 35 кілометрів завдовжки і 20 кілометрів завширшки. На західному березі воно межувало із Сьєрра-Невадою, а на східному — із Карсон Рейндж. Його вважали найчистішим озером світу, перлиною, що приголомшливо переливалася всіма відтінками зеленого і блакитного.