— Був, — скромно погодився Трейвіс, почуваючись так, наче говорить з батьком Нори, і намагаючись справити на нього сильне враження.

— Дуже добре, — промовив Гаррісон. — Також я чув, що ви досить грамотно вклали капітал.

— Я не банкрут, — погодився Трейвіс.

Гаррісон із посмішкою продовжував:

— Також я дізнався, що ви хороший і надійний чоловік, ще й напрочуд добрий.

Тепер уже Трейвіс зашарівся і знизав плечима.

Гаррісон звернувся до Нори:

— Люба, я за вас такий радий, що й передати не можу.

— Дякую. — І Нора подарувала Трейвісу такий люблячий і сонцесяйний погляд, що він уперше за цілий день захотів постукати по дереву.

Оскільки їхній медовий місяць повинен був тривати принаймні тиждень чи днів з десять, Нора не хотіла поспіхом повертатися у Санта-Барбару на випадок, якщо її агент з нерухомості знайде покупця на будинок Вайолет Дейвон, тому вона попросила Ділворта скласти довіреність, яка давала йому право узгоджувати всі нюанси, зокрема й продаж будинку від імені Нори за її відсутності. Це зайняло трохи менше півгодини, відтак довіреність була підписана й засвідчена. Після ще однієї привітальної тиради і побажань молодята поїхали купувати трейлер.

Вони вирішили взяти з собою Ейнштейна не лише на весілля у Вегасі, а й у весільну подорож. Там, куди вони їхали, було важко знайти хороший і чистий мотель, у який дозволяли брати собак, тому їм конче було потрібне помешкання на колесах. Окрім того, ні Трейвіс, ні Нора не змогли б кохатися в одному номері з ретривером.

— Це те ж саме, коли б у кімнаті була стороння людина, — сказала Нора, зашарівшись, і її щоки зарум’янились, як маків цвіт. У мотелі довелося би знімати два номери: один для себе, а інший — для ретривера, і це б виглядало дуже дивно.

О четвертій годині вони знайшли, що хотіли: сріблястий «ейрстрім» середніх розмірів округлої форми. Там були міні-кухня, їдальня, спальня і ванна. Перед сном вони зможуть залишити Ейнштейна надворі, зачинивши за собою двері у спальні. Оскільки в пікапі Трейвіса на задньому бампері було надійне кріплення для трейлерів, то вони зможуть забрати його одразу ж після купівлі.

Ейнштейн їхав між Трейвісом та Норою і постійно озирався, щоб через заднє скло подивитись на блискучий трейлер напівциліндричної форми. Здавалося, його вражала винахідливість людства.

Трейвіс і Нора купили також занавіски для трейлера, пластиковий посуд, склянки, їжу та купу інших потрібних для подорожі речей. Повернувшись до Нори і приготувавши на вечерю омлет, вони вже ледве пересували ноги, тож у позіханні Ейнштейна не було якогось прихованого сенсу: він просто втомився.