Начебто він гуляв лісистими каньйонами біля підніжжя Санта-Ани в окрузі Оріндж, там, де зустрів Ейнштейна. Він знову був там, але цього разу вже з ретривером і Норою, і загубив їх обох. Переживаючи за них, він дерся крутими схилами, бігав пагорбами, продирався крізь густі зарослі і в паніці кликав Нору та Ейнштейна. Іноді Трейвіс чув, як Нора відповідала, а пес гавкав, і чоловік розумів, що вони втрапили у халепу, і біг на їхні голоси, але щоразу вони все більше даленіли і лунали в іншому місці. І як би сторожко Трейвіс не вслухався і як швидко не продирався до них, він постійно втрачав їх…

…а потім прокидався, хапаючи ротом повітря. Серце вигупувало, мов скажене. Воно безнастанно калатало, а в горлі застрягав німий крик.

У п’ятницю, 6 серпня, видався такий завантажений день, що у Трейвіса не було часу перейматися лиховісною долею. З самого ранку він зателефонував до церкви у Лас-Вегасі і, скориставшись своєю карткою «Амерікен експрес», забронював весільну церемонію на середу, 11 серпня, об одинадцятій годині. У романтичній лихоманці Трейвіс сказав організатору, що йому потрібні двісті червоних троянд, двісті білих гвоздик і хороший органіст (а не кляті записи), який виконуватиме традиційну музику, багато свічок на вівтарі, щоб обійтися без різкого електричного світла, пляшка «Дом Периньйон»[57] на завершення церемонії та першокласний фотограф, який зафіксує вінчання. Узгодивши всі деталі, Трейвіс зателефонував у готель сімейного типу «Циркус» у Лас-Вегасі, що славився своїми кемпінгами для автотуристів, і забронював місце, починаючи з вечора неділі 8 серпня. Зателефонувавши в інший кемпінг у Барстоу, він забронював місце на ніч суботи, де вони зупиняться на півдорозі до Лас-Вегаса. Потім пішов у ювелірний магазин, де, оглянувши весь асортимент, вибрав дві обручки: одну з великим діамантом на три карати без дефектів, а іншу — з каменями на дванадцять каратів. Заховавши обручки під сидіння, Трейвіс прихопив Ейнштейна, відтак поїхав по Нору і, забравши її, відвіз на зустріч з її юристом Гаррісоном Ділвортом.

— Ви одружуєтесь? Це ж чудово! — вигукнув Гаррісон, потискаючи Трейвісу руку. Він поцілував Нору в щоку, і здавалося, що він щиро радий за них.

— Я спробував трохи про вас довідатися, Трейвісе.

— Справді? — здивувався Трейвіс.

— Заради Нори.

Почувши ці слова адвоката, Нора зашарілася і почала було протестувати, але Трейвісу сподобалося, що Гаррісон так піклується про її щастя.

Змірявши Трейвіса поглядом, сивоголовий адвокат промовив:

— Я дізнався, що у вас був досить успішний бізнес із нерухомості, поки ви його не продали.