— Уяви, що Ейнштейн із кимось спарувався і народилися цуценята. Якими вони будуть?

— Ти хотів запитати, чи вони будуть такими ж розумними, як і він?

— Не знаю… Як на мене, тут три варіанти. Перший: його розум не успадковується, тому в нього будуть звичайні цуценята. Другий: його розум успадковується, але гени суки його приглушать, тому цуценята будуть розумними, хоч і не настільки, як їхній батько. З кожним поколінням ця риса буде стиратися, і зрештою його прапраправнуки стануть звичайними псами.

— А третій варіант?

— Оскільки розум потрібен для виживання, тому він стане сильним домінантним геном.

— У такому випадку цуценята Ейнштейна будуть розумні, як він.

— Як і майбутні його покоління, поки ми не отримаємо колонію розумних золотистих ретриверів, які розплодяться по всьому світу.

Вони знову замовкли, а тоді Нора вигукнула:

— Ого!

— А він правий, — погодився Трейвіс.

— Ти про що?

— Це справді слід обдумати.

4

Тоді, у листопаді, Вінс Наско ніколи б не подумав, що йому знадобиться цілий місяць на те, щоб убити Рамона Веласкеса — того самого чоловіка з Окленда, який був скабкою у задниці дона Маріо Тетраньї. Вінс не отримає імен людей у Сан- Франциско, які виготовляли фальшиві документи і могли б навести його на слід Трейвіса Корнелла, жінки і пса, доти, допоки не перетворить Веласкеса на купу гнилого м’яса.

Але клятий Веласкес був наче тінь. Двоє охоронців не відходили від нього ні на крок, і через це він радше ставав помітнішим, а не навпаки. Проте всі свої бізнесові оборудки з азартними іграми та наркотиками він провертав із хитрощами, гідними Говарда Г’юза[68], і тим самим підривав оклендську мережу Тетраньї. Він непомітно виїжджав у справах, постійно міняв автомобілі у супроводі, ніколи не повторюючи двічі один і той самий маршрут, ніколи не призначав зустрічі в одному і тому самому місці. Його кабінетом була вулиця, де він ніколи не затримувався надовго, тому його неможливо було вирахувати і прибрати. Веласкес був безнадійним параноїком, який вважав, що живе в оточенні ворогів. Вінс навіть не мав можливості як слід його роздивитись, щоби порівняти зі світлиною, яку дав Тетранья: Рамон Веласкес був привидом.

Вінс зміг дібратися до нього аж на Різдво, і під час ліквідації все перевернулося з ніг на голову. Рамон був удома разом із купою родичів. Вінс потрапив у двір Веласкеса з боку сусіднього дому, перелізши через високу цегляну стіну, що розділяла дві будівлі. Опинившись з іншого боку стіни, Вінс запримітив Веласкеса, коли той з іще кількома чоловіками смажив барбекю на терасі біля басейну. На мангалі покоїлася величезна індичка — де ще можна натрапити на барбекю з індички, як не в Каліфорнії? Вінса побачили одразу, хоч він стояв приблизно за півакра від них. Охоронці потягнулися до кобури за зброєю, тому Вінсу нічого не залишалося, як відкрити по терасі безладний вогонь з «узі». Він розстріляв двох охоронців, Веласкеса, жінку середнього віку (напевно, чиюсь дружину) і літню даму (напевно, чиюсь бабусю).