— А проте коло не менш кругле за сферу, сфера ж — дім та батьківщина кола, і немає числа колам, вміщеним у кожній сфері, і якби отримали вони раптом дар мови, то сказали б ураз: «Для нас її створено!» — і ніхто не наважився б їм перечити. Нехай же буде благословенне ім’я Його!

— Народи прадавніх світів не знали гріха, і Малелділ не приходив на їхні землі. Нижні світи створено для них. Рану зцілено, а криве — випрямлено, й у цьому суть нової слави, однак пряме створено не для того, щоб його викривити, а цілісне — не для того, щоб його розбити. Древні народи — в осередді всесвіту. Нехай же буде благословенне ім’я Його!

— Все поза Великим Танцем створено для того, щоб прийняти Малелділа. У світі, що зазнав падіння, Він зодягнувся у тіло і поєднався з прахом, прославивши його на віки віків. Це — мета і вінець усього створення, і гріх той пойменовано щасливим, а світ, де все це трапилося, — осереддям усіх світів. Нехай же буде благословенне ім’я Його!

— Плоди дерева, посадженого в тому світі, визріли у цьому. З джерела, яке у Темному світі дарувало і життя, і кров, тут б’є тільки життя. Пороги зосталися позаду, річище стало глибшим, а течія — бистрішою, і плине вона до широкого моря. Ось досвітня зоря, обіцяна звитяжцям: це і є осереддя світів. Досі все завмерло було в очікуванні, та ось пролунала сурма, і військо готове до походу. Нехай же буде благословенне ім’я Його!

— Світами правлять люди або ангели, але створено ці світи заради них самих. Води, якими ви ще не плавали, і плоди, яких ви ще не рвали, печери, у які ви ще не спускалися, і вогонь, крізь який ви не зможете пройти, — все це не збавляє час, чекаючи вашої появи, хоч і схилиться перед вами, коли сягнете досконалості. Незліченну кількість разів обернулася я довкола Арболу, доки вас іще не було на світі, і жоден із цих обертів не минув намарно. У кожного з них — свій голос; вони не були лишень передвістям того дня, коли ви прокинулися до життя, адже й їхнє місце — в осередді. Втіштесь, діти, бо ж перед вами — безсмертя! Не ви — голос усього сущого, а там, де вас немає, зовсім не панує правічне безголосся. Жодна нога не ступила — і не ступить — на скуті кригою рівнини Ґлунду, ніхто не побачить зісподу Кільця Лурґи, а Залізний Діл на Нерувалі — неторканий і порожній. Та недаремне елділи безнастанно обходять поле Арболу. Нехай же буде благословенне ім’я Його!

— Сам прах, розпорошений по небесах, — з нього створено всі світи й усе суще, — також знаходиться в осередді. Йому не треба чекати, доки його побачать очі чи торкнуться руки, адже він сам по собі — сила і слава Малелділа. Тільки мізерна його частинка вже послужила чи коли-небудь послужить звірові, людині чи янголу. Проте завжди й усюди, куди вони ще не прийшли, звідки пішли і де їх ніколи не буде, прах цей славить Малелділа своєю власною піснею. З усього сущого прах найдалі від Нього, адже немає в ньому ні життя, ні почуття, ні розуму, і водночас найближче до Нього, бо ж у кожній, нехай і щонайменшій пилинці закарбовано нетлінний образ Його сили і слави; прах цей — наче іскри з полум’я Малелділового духу. Кожна пилинка, якби тільки могла говорити, неодмінно вигукнула б: «Я — осереддя! Для мене створене все суще!», і ніхто не наважився б їй перечити. Нехай же буде благословенне ім’я Його!