– Ну досить! Досить тут міркувати! – нетерпляче перебив його король. – Теж мені діатриба! Вибач мене, але я викликав конструкторів, а не самохвалів! Покажіть мені ваші неостворіння. Давайте їх сюди і поговоримо по–діловому.

– Ми творимо не на порожньому місці, – спокійно відповідав Кляпавцій, – але той, хто чекає, поки від самозлипання частинок із Космосу вирине свідома істота, нічим не ризикує, але й не має жодних заслуг. Давні конструктори, домагаючись найбільшої соціальної солідарності, будували істот напівзагального типу, такі, які мають у своєму розпорядженні тіла. Пам'ять про це збереглася в казках, де розповідається про багатоголових драконів. Але діло тут не в їхніх драконівських властивостях. Багатоголовці перегризуть один одному горло майже відразу. Мірмександр Декстрідський, щоб уникнути конфліктів, частково узагальнив розум створених ним істот. Він поєднав глибини їхнього духовного життя і на цій основі виростив індивідуальні свідомості. Зв'язок був дистанційним, а тому непомітним, і ці істоти на перший погляд здавались абсолютно автономними. Оскільки свідомість живиться власною глибиною, а вона була у них загальною, то жили вони у повній згоді. Справи у них йшли чудово. Але як тільки но вони здогадалися про цей зв'язок, а врешті–решт вони мали це відкрити, зайнявшись наукою, отримане знання обернулося загальним нещастям. Бо вони зрозуміли, що опанувати підсвідомістю одного, хоча б останнього, жебрака, значить отримати владу над усіма відразу. Кому це було потрібне? Ха! Найлегше сказати, кому це було не потрібно! Звичайно, це окремий випадок, але значення має загальне. Чи була колись спільність душ чи ні, але залазіння в душу завжди переходить у маніпуляцію, що проводиться, звичайно, з благородними цілями.

Але Вашій Величності, який ще дитиною бавився у «кібернетики» і в «малого мозкового», має бути відомо, як легко переробити автомат у садомат або в автосадомазомат і що роблять розумові агрегати, коли вони отримують самосвідомість, як вони накидаються на власний машинний розум щоб його під'юджувати, піддражнювати і вивертати навиворіт все більш майстерними методами філософської церебеллістики, що завжди закінчується або розщепленням свідомості, або коротким замиканням на себе. І справді, навіщо розкопувати зірки, наражаючись на опіки третього ступеня, навіщо кидатися на інший кінець Всесвіту, навіщо ворушити пальцем, коли маленький дротик, вставлений ​​в мозок, все чудово залагодить? І справді, історія церебеллістики, нетрі якої поглинули в багатьох галактиках безліч розумних, перспективних цивілізацій, має бути записана для загального застереження! Вся ця індустрія щастя, всі ці підсилювачі хтивості, або вожделятори...