– Офіцер?

– Ізомер.

– Капітуляція?

– Коагуляція.

– Досить уже хімії! – розгнівався Трурль, бачачи, що так може тривати без кінця й краю.

– А чому? – закомизився Цифранек. – Хіба її хто заборонив? Не можна ж змінювати правила під час гри!

– Не мудруй! Не тобі мене вчити, що можна, а чого не можна.

Тим часом малюк спокійнісінько мовив:

– Тепер ти. Бензол?

Трурль мовчав.

– Вапно? Берилій? Оксалат? Азот? Дякую, я виграв! – вигукнув Цифранек. Трурль якусь хвилину сопів, очима шукаючи викрутки, проте, опанувавши своє роздратування, сказав:

– Досить на сьогодні цієї забави. Візьмімося тепер до вищого мистецтва, а саме – до філософії, бо філософія – то королева всіх наук і як така стосується абсолютно всього. Спитай мене про щось, а я дам тобі дві відповіді, – одну звичайну, а другу – філософську!

– Чи білило це побілене чорнило? – спитало машиненятко.

Трурль чмихнув і сказав:

– Ні, йдеться не про такі запитання – це стосується тільки словника…

– Але ж ти тільки що сказав, що філософія стосується абсолютно всього, – затявся Цифранек.

– Спитай у мене про щось інше, коли тобі так кажуть!

– Чому добрий злодій не те саме, що злий добродій?

– Звідки ти береш такі ідіотські запитання? – напався на нього Трурль. – Ну, гаразд. Зрозуміло, ти ще не маєш досвіду. Чи ти знаєш, чого тобі хочеться?

– Трохи погиркатися.