* * *
Після заняття з Інанною Рен, як завжди, вирушила до Аматерасу. Проте ні директорки, ані Нікти в кабінеті не було: мабуть, вони пішли займатися деінде. Натомість посеред кабінету, обличчям до вікна, сиділа Адіті. Її коси розтріпались, а важке дихання видавало, що Зірка щойно завершила танець.
Рен навшпиньках підійшла і опустилася на підлогу біля неї. Адіті не заперечувала проти товариства, тож вони потеревенили трохи про дуелі та Одінові вимоги, а потім ще про оці її танці в кабінеті директорки, струни стихій і те, як обирали кандидатів до Тріади.
— Коли я прийшла в Академію, ліміти майже не могли стримати моїх сил, тому я почала навчання за індивідуальною програмою, випереджаючи інших. Так було і з Енлілем. А ще я одразу заявила Аматерасу про свої наміри.
— Які?
— Смішно згадати. Сказала, що стану найкращою студенткою, заберу в неї посаду і назву Академію своїм іменем.
— Ого. І як вона відреагувала?
— Довго сміялася, — Зірка обійняла себе за плечі й захихотіла теж.
Двері скрипнули, і дівчата одночасно озирнулися.
— Адіті, Рендалл, там іде! — Енліль ввалився до кабінету директорки, не стукаючи, його очі горіли.
сніг— О боги, ти досі не можеш призвичаїтися до холоду? — Адіті закотила очі.
— Та я ж не вогняний бог.
— А що вогняні боги? — втрутилася Рендалл.
— Ми нечутливі до холодної погоди, — гордо відповіла Зірка, перекидаючи червону шаль через оголене плече.
— Отож хто хоче прогулятися зі мною до тренувального корпусу в цей прекрасний снігопад? — Енліль мав настільки збуджений вигляд, наче з неба сипалися золоті монетки. — Ну ж бо! Дуель скоро почнеться, але не можна пропускати !
сніг
— Немає нічого веселішого, ніж спостерігати за тим, як Амон ламає комедію, — заявила Нікта, щойно дізналася, хто сьогодні змагатиметься.
— А якщо він не ламатиме комедію? — втрутився Зіґфрід, уважно розглядаючи центр тренувального залу, окреслений золотим колом.