— Пф-ф, я тебе про-ошу! — богиня ночі розсміялася. — Якщо Амон почне докладати до навчання стільки ж ентузіазму, як до гулянок, то його скоро зарахують до кандидатів у Тріаду. А йому цього не треба. Тому він навіть пальцем не ворухне… Дивіться, починається!

Рен повернулась до центру зали. Проте коли оголосили суперників і Веретрагна вийшов уперед, до золотого кола, Амон не відгукнувся. Не відгукнувся він і на другий заклик.

— Студенти, спокійно! — Аматерасу підвелася зі свого крісла, схожого на трон, увінчаний золотими шпичастими променями. — Очевидно, Діоніс терміново вирушив виконувати моє доручення і не встиг попередити про це. За кілька хвилин ми з паном доцентом призначимо дуель іншої пари. Веретрагно, ви вільні!

Суперник Амона, не приховуючи розчарування, почвалав геть із кола.

— І куди це він так терміново міг податися — та ще й за дорученням Ама? — примружила очі Нікта. — Навіть звучить дивно: вона відправила б когось із викладачів, чи кандидатів своїх хвалених, чи хоча б Діке, яка в неї майже секретарка.

Тим часом Аматерасу радилася з доцентом-стихійником, порівнюючи лиш їм зрозумілі параметри добору дуелянтів, і врешті вони оголосили, що двобій відбудеться між Сетом Мортом і Зіґфрідом.

— Пощастило, — Зіґ поправив окуляри, наче перевіряв їх на міцність, і став пробиратися повз студентів до центру зали.

Рен перевела погляд на Зіґфрідового суперника, який уже вийшов із групи студентів по той бік кола. Високий, худорлявий, з неспокійними очима. Вони перетинались іноді на практичних у Керна.

Сет спокійно пересипав у руці пісок. Зіґ поправив окуляри і кивнув:

— Земля?

— Щось таке, — пісок у долоні Сета сколихнувся вправо-вліво, наче маятник. — Вогонь?

— Щось таке, — Зіґфрід розчепірив пальці правої руки, і між ними загорілися миготливі вогні. — Для розминки.

* * *

Кістлява рука Сета впивалась в обличчя Зіґфріда. Погляд за скельцями потовчених окулярів палахкотів гнівом — Рен не могла бачити цього з відстані, та вловлювала одногрупникову ауру, тож уява домальовувала все інше.

Відбулося все блискавично: щойно Торарей оголосив про початок дуелі, Сет кинувся вперед і без жодних стихійних сил збив Зіґфріда з ніг. А що суперник низький та худорлявий, зробити це було неважко. Зіґфрід шарахнув Сета вогняними іскрами у відповідь і прудко вирвався. Проте Сет простягнув руку, і, підкоряючись його силі, підлога розкололась просто під ногами чорнявця — той знову впав.

Тепер Сет притискав Зіґфрідову правицю до підлоги. Ліву його руку придавив шматок розколотої плити. Та хлопець підтягнув ноги до себе і різко вдарив Сета, що нависав над ним, у живіт. Той видихнув зі свистячим звуком і хитнувся назад.