— Тінь і темрява потрібні, — шепнула вона. — Хай що б там казав директор та інші. Адже вдень не видно отакого неба.

— Ти про тіньовий бік, Ама-мі?

— Про нього також.

— До Академії не повинні потрапити боги з тіньового боку. Вони можуть знищити нас, — у голосі Зевса брязнув осуд.

Так їх учили. Так було заведено.

— Зеусу, не будь таким обмеженим, — дівчина вивільнила руку і відступила вбік. — Вони — наша рівновага. Не кращі, не гірші — просто інші.

— Ще скажи, що потрібно дозволити навчатись у нас хаотичним! Ти ж не думаєш, що…

— Звичайно, треба.

— Ти так думаєш просто тому, що він…

— Ні, — перервала Аматерасу, скривившись. — Не треба про нього. Мій брат — бог з тіньової сторони. Я не потребую нагадувань. Та сам подумай: адже коли ти прийшов в Академію, то навіть думка про те, щоби прийняти сюди жінку, вважалася безглуздям!

— Жінки, тіньовий бік і Хаос — то трохи різні речі, Аматерасу.

— Не такі вже й різні, — усміхнулася та і торкнулася обновки у волоссі. — Вона чарівна. Нова шпилька.

Хлопець помітно пожвавився, щойно зрозумів, що напружена тема закрита.

— До речі, про шістнадцяту. Я подарую її в ніч Свята Сонця.

— Я б воліла, щоб вона втілювала баланс світла і темряви, якщо вас цікавить моя думка, шановний, — Аматерасу подалася вперед, стишуючи голос до шепоту.

— Мене цікавить усе, що стосується тебе. І завжди буде так.

— Тс-с-с… — Аматерасу приклала тонкий палець до вуст Зевса і спідлоба подивилась на нього. — Шановний кандидате в Тріаду, ви надто любите гучні заяви, але слова треба підтверджувати ділом.

— Як же мені підтвердити, що ви — центр мого Всесвіту?

— Наразі ти не можеш зробити нічого вагомого, а твої пафосні фрази на мене не особливо діють, — верховна богиня примружила очі. — Тому просто проведи мене до покоїв.

* * *