— Савітрі?
— Я тут, — після короткої паузи відповіла дівчина. Перед очима все рябіло.
— Савітрі, здається, спрацювало… — голос Фрігг був дуже тихим.
Рен перевела погляд на обличчя Бальдра — з нього не зійшла блідість, але хлопець дихав куди спокійніше, і руки розслабилися.
— Таки спрацювало, — здивовано повторила дівчина, відчуваючи, що сама не може навіть стати на ноги.
— О бо-оги, — Фрігг притулилась чолом до руки Бальдра, яка лежала поверх покривала, і шепотіла з полегшенням: — Савітрі, ти неймовірна! Ти чудо! Дякую тобі… сто сотень дякую тобі!
— Це не вирішення, — попередила Рен. — Це — тимчасово. Твоя мрія дуже сильна, і я сильна мрієроста. Але поставити його на ноги лише твоїм бажанням не вийде. Потрібне бажання. І тут уже мої сили не знадобляться. Заборона впливу на фізичні тіла, сама розумієш.
його— Дякую, сто сотень дякую… — шепотіла Фрігг, мовби й не чула нічого.
* * *
8060 рік 7 кроку Колеса Долі
— П’ятнадцята! Це вже п’ятнадцята, Зеусу! — дівчина розсміялась ледь розгублено, розглядаючи прикрасу, яка нагадувала сонячний промінь. — Ти взагалі не розумієш значення слова «оригінальність»?
— Вона не така, як інші, — виправдався хлопець. — Цей камінь, до твого відома, страшенно дорогий та рідкісний! І він личитиме до твого…
— …набору шпильок?
— …волосся!
— До чорного личить усе. Та скидається на те, що ти прагнеш подарувати мені нову шпильку до кожної нашої зустрічі!
Дівчина покрутила в руках прикрасу і спробувала приховати задоволення. Насправді тонка ювелірна робота зачарувала її з першого погляду. Вона зблискувала чистим золотом, розписаним філігранним геометричним візерунком, який бозна-як нанесли на таку тоненьку прикрасу. Чотири промені переплітались, обрамляючи рожевий камінь, ціну якого дівчина боялась уявити. На одній з граней каменя красувалась крихітна літера «А».
Дівчина умисно недбало ввіткнула прикрасу у складну зачіску — до попередніх чотирнадцяти.
— Ти не мусиш носити їх усі зразу! — зауважив Зевс.