— А як ти хочеш пояснити студентам усе, що з ними відбувається?

— Хвороба зникнення спричинена невпевненістю в собі й негативом. Це ж правда. А загалом — вони сюди прийшли, отже, тут їхнє місце. Решта — наші турботи, — махнула рукою директорка. Останнім часом цей жест став для неї звичним, наче вона весь час щось відкидала вбік, звільняючи собі шлях. — Почнемо сьогодні ж!

— Люблю, коли до тебе повертається впевненість.

— Вона — лише на позір. Але я мушу щось змінити. Надто багато небезпек обступило Академію, поки в нас нема сили Намиста й Тріади. Ми повинні якомога швидше стати на ноги. Бо є Мойри, Одіне. Мойри, Хранительки Гармонії. Великі Стовпи. Перші й Істинні Слова. Вони всі будуть проти того, що я роблю.

— Гаразд. Та перш ніж змінювати світи, ти могла б теж дочитати те, що не встигла пройти. Я чудово пригадую твої нульові бали в професора Шіви.

— Я тепер директорка, Одіне. Надалі мушу вдавати, що знаю все.

— О, справді? Що ж, тоді надалі зви мене професором, і так — я заплющу очі на твої пропуски та сумнівну компетентність.

Розділ 4 Висока напруга

Розділ 4

Висока напруга

— Чому ти так давно мовчиш, друзяко?

— Вгадай із першого разу. Мені нічого тобі розповісти.

— Ну хоча б про пошуки. Я ж зацікавлена сторона. Ти вділяєш на них вдосталь часу? Є зрушення?

— Немає. Я нипаю в темряві.

— Послухай мене. Я знаю, чому ти почав це. Та якщо ти одного дня зрозумієш, що ці пошуки не мають сенсу, то скажи мені про це, й ми покінчимо з усім.

— Не дочекаєшся. Я спробую все. І ти мені не завадиш — угода є угода.

— Дійсно. Угода є. І я так довго чекав на того, хто зможе витримати, хто візьме все це у свої руки, що не біда почекати ще трохи. Але не я тобі стану на заваді, друзяко, не я — а завершення навчання. Ти не зможеш і далі приховувати все від Ама-мі.

— Завершення нескоро.

— Та й твоя ціль неблизько.

— Ти не можеш цього знати.