— Закс — і стомиться? Та він тільки розкочегарився! — втрутився Амон.

Тут Енліль перехопив Закову руку ланцюгом і спробував відсмикнути вбік. Проте він зачепив браслет — і Рен чітко як ніколи почула, що намистинки стикаються між собою. Вона знала, що не може чути цього на такій віддалі, проте звук був явним і яскравим. Глухе клацання озивалось, стираючи інші звуки.

Зак, мов обпечений, відсахнувся і гаркнув:

— Геть, негайно!

Та Енліль не встиг відійти: спалах накрив і його, й Нортона. Коли світло згасло, між пальцями вогняного бога, на яких тліли шкіряні рукавиці, пробігали іскорки струму. А кандидат у Тріаду лежав біля його ніг. Із кутика Заксових губ стікала свіжа цівка крові. І губи його тремтіли.

* * *

Дуель Енліля і Нортона завершилася перемогою останнього, хоча багато студентів вважали це несправедливим: очікували, що вогневик атакуватиме вогнем, а не оглушуватиме непояснимою сумішшю енергій, які навіть не належали до його профільних умінь. Нортон огризався, що це реакція його сил на металеві сплави в Енлілевих ланцюгах.

Смерть Сета Морта офіційно списали на аномалії. Рен не вірила в це ні миті. Директорка сказала, що поняття не має, що з ним сталося насправді. Рен не вірила в це теж: вона що далі, то більше переконувалася, що справжнього Сета забрали троє незнайомців. Трійця, яка мала щось дотичне до іншої сили. До сили, яку впізнала Нікта після дуелі Сета й Зіґа.

* * *

Наступного дня після дуелі Одін вигнав Закса із заняття, бо той читав під партою чергову книгу про навігацію Намистом, виконуючи практичне завдання абияк. А по обіді Ньєрд скликав збори групи й оголосив неочікувану новину: директорка зарахувала Нортона до кандидатів у Тріаду.

— ? — Зіґфрід здивовано опустив окуляри на кінчик носа, і кутики його тонких вуст сіпнулись угору.

Зак вдоволено всміхнувся, наче знав новину наперед.

— Ой не можу, пане кандидате! — першою розсміялась Нікта. — І як вас тепер величати? І взагалі — коли ти встиг? Одін ще вранці погрожував вигнати тебе з лекцій на наступне півріччя!

Хлопець пробіг пальцями крізь вогняні пасма й осміхнувся:

— Слухайте, якщо вас так дивує моя крутість, то тримайте цю думку при собі. А взагалі — мали б уже звикнути!

— І тепер ти покинеш нас, щойно Ама вирішить, що час випуску для кандидатів настав, і тоді світ, створений тобою, буде якомога ближче до Академії, висотуючи з тебе безліч сил, щоб це місце трималося купи, — пробубнів Зіґфрід. — Вітаю, ти нарвався.

— І зауважте: я достатньо крутий, щоб нарватися на це!

— Згодна, — прошепотіла Рен, обіймаючи Закса з-за спини. — Ти — найкращий.