— У мене мало часу. Треба вирішити все швидко.

Стосовно таємничих нічних справ Діке в Рен було кілька теорій, проте жодну з них досі не поталанило підтвердити. Знала лише: координаторка ніколи не залишалась на ночівлю в Академії, першою тікала з вечірок, і на пам’яті Рен не було й дня, коли б Діке затрималась після півночі — крім ночі балу, але тоді коїлося стільки всього…

— Здається, це тут поруч, — Рен окинула поглядом старі будинки, які в сутінках нависали над ними, як кам’яні гіганти, оброслі балконами, трубами й антенами.

Діке кивнула. Адреса на папірці збігалася з написом на табличці, яка висіла на розі пошарпаної будівлі з обдертими цегляними стінами. Рен підійшла до великих оббитих металом дверей і прочинила їх з натужним скрипом. Довгий коридор вів просто до дверцят в іншому кінці, де приглушено блимало жовте світло.

— Бентен? — покликала Рендалл, переступаючи поріг. Підлога, вкрита пощербленою плиткою, віддавала холодом.

— Не знаю, про що збрехала твоя нова знайома, та місце неприємне, — зауважила Діке.

— Це просто старий будинок, — відповіла Рен і швидко рушила вперед. Блок поперед себе вона виставила інстинктивно.

Двері скрипнули, світло лампи вдарило в очі.

Складна схема вирощування, накреслена крейдою, вкривала всю підлогу. Під ногами щось квацнуло. Рен опустила погляд, уже знаючи, що побачить там. Кров підступала до підошов.

Вона заповнювала кожен елемент схеми вирощування, і Дерево Життя обернулося символом смерті. Біля основи Дерева хтось лежав. Хоча ні, не хтось — то була достеменно Бентен. Нудота підступала зсередини, поки Рендалл здолала останні кроки й побачила її лице. Дівчина лежала без руху, тільки груди повільно й важко здіймалися, помережані битим склом.

— Що тут відбувається, Акай? — погляд Діке швидко бігав кімнатою.

— Це схема вирощування. Дуже складна, — пояснила Рен першою і опустилася біля Бентен на коліна, розтираючи візерунок ногами.

— О, богине Савітрі… ви прийшли… — охриплим голосом прошепотіла дівчина, притискаючи уламки до грудей.

Уламки скла. Порізані пальці. Сфера мрії. Ну звичайно. Прокляті «вселенські» мрії, про які Бентен весь час твердила. «Є честь у жертві задля вищої мети».

— Не ворушися, — Рен підозрювала, що вже пізно що-небудь виправляти, але не хотіла здаватися передчасно. — Не говори.

— Ви досі не вірите? — Бентен далі жебоніла. — Великі мрії треба вирощувати… Я вам кажу. Це майже як створювати світ, — вона усміхнулась і повела невидющим поглядом угору. — Світ, він такий…

Рендалл швидко силкувалась згадати пари Діана Керна — ті, на яких їх учили лікувати, а не ламати кістки з почуттям любові, — і спробувала спрямувати тонкий потік енергії просто в груди Бентен. Енергія — майже зрима — розбилась на сотні крапель і впала донизу. Нічого не змінилося.