— Те, що треба! — заволав Ноббі. 

— А потім за якийсь час все одно вибухає від хвилювання. 

— Глянь-но, це я! — кричав Ваймз, спостерігаючи, як Еррол безтурботно літав над місцем дійства. — Це ж я купив тобі пухнастого м’ячика! Того, що з дзвіночком всередині! Ти не можеш так з нами вчинити! 

— Ні, заждіть хвильку, — сказала леді Ремкін, кладучи руку йому на плече. — Я не певна, що ми тут все добре розуміємо… 

Великий дракон злетів угору, але протримався там недовго: його крила склалися дуже швидко, як і будинки, на які він впав. Величезна голова крутилась навсібіч, а посоловілі очі спіймали Ваймзовий погляд. 

Здавалося, що в тих очах жила якась думка. Еррол дугою кинувся до них і зайняв захисну позицію прямісінько перед капітаном, готовий в будь-який момент атакувати дракона, що лежав. 

У певний момент здалося, що зараз із нього зроблять маленький обвуглений бісквіт, що вміє літати, але тоді дракон опустив очі, немов засоромившись, та почав підводитися. 

Він здійнявся в небо по спіралі, на ходу набираючи швидкості. Еррол полетів з ним, виводячи величезне тіло на орбіту, немов маленький буксир, що тягнув величезний лайнер. 

— Це мені здається, чи він занадто до нього ніжиться, — сказав Ваймз. 

— Покажи тому сучому синові! — завзято кричав Ноббі. 

— Покінчи з ним, Ноббі, — сказав Колон. — Ти хочеш сказати «покінчи». 

Ваймз немов спинним мозком відчув на своїй потилиці погляд леді Ремкін. Тож він також глянув на неї. 

І допетрав. 

— Ох, — сказав він. 

Леді Ремкін закивала головою. 

— Он воно як, — сказав Ваймз. 

— Так, — підтвердила вона. — Мені й справді слід було подумати про це раніше. Таке гаряче полум’я, і вони ж завжди захищають свою територію агресивніше за самців. 

— Чого ж ти не б’єшся з тим сучим сином! — Ноббі кричав до драконів, що віддалялися.