— До палацу. В когось ще залишився меч? 

— Можете взяти мій, капітане, — сказав Морква, передаючи його Ваймзові. 

— Добре, — тихо сказав Ваймз, оглядаючи їх. — Вперед. 

Ватага тягнулася за Ваймзом вздовж побитих вулиць. Він пішов швидше. Ватага риссю бігла позаду, щоб не відставати. 

Ваймз також побіг риссю, аби очолити свою ватагу. 

Ватага вдалася до легкого галопу. 

Аж тут усі разом, немов почувши беззвучну команду, вони почали несамовито бігти. А тоді перейшли на галоп. 

Люди поступались дорогою, коли ті мчали повз. Завеликі на Моркву сандалі бились об бруківку. З-під черевиків Ноббі вилітали іскри. Як на такого товстуна, то Колон біг доволі тихенько, а на його обличчі, як це буває, коли товстуни вдаються до бігу, панувала гримаса цілковитої концентрації. 

Вони пробігли вздовж вулиці Вправних Ремісників, повернули на Вепроспинську алею, вибігли на вулицю Дрібних божеств і з усіх сил помчали навпростець до палацу. Ваймз ледве втримувався у лідерах. У голові, окрім думок про те, що треба було бігти, бігти і ще раз бігти, не було нічого. 

Принаймні майже нічого. Але в голові аж дзвеніло від думок про усіх тих вартових, що були розкидані по всьому місту, про всіх тих здорованів, що марширують бруківкою по всьому мультивсесвіті і хоча б раз у житті, хоча б випадково спробували вчинити Правильно. 

Попереду стояли декілька гвардійців, які уже було схопилися за мечі, але, уважніше придивившись до ватаги, що наближалася, вирішили все ж відступити за стіну та почали зачиняти ворота. Дверцята зійшлися прямісінько у Ваймза перед носом. 

Він якусь мить вагався, переводячи подих і оглядаючи масивні стулки. 

Ті, що спалив дракон, оперативно замінили на ще неприступніші. З того боку почувся звук засувів. 

Часу на вагання не було. Він, чорт його забирай, капітан чи як? Офіцер. Такі дрібниці для офіцера — не проблема. В офіцерів був випробуваний та перевірений спосіб вирішувати такі проблеми. Спосіб цей називався сержантом. 

— Сержанте Колон! — гаркнув він, ще не оговтавшись від думок про всесвітнє поліцейство, — відстрельте замок! 

Сержант завагався. 

— Як, сер? За допомогою лука та стріл, сер? 

— Я мав на увазі, — тепер уже Ваймз завагався. — Я мав на увазі, відчиніть ці ворота!