Вона розташувала свою кулю біля стіни й закріпила її там; дівчина не розуміла, як це вийшло, але, коли вона прибрала руку, світло лишилося. Я продовжую вивчати якісь речі, не розуміючи проте, як я їх роблю, схвильовано подумала вона.

Елейн насупилася, ніби наважуючись, — а тоді також повісила своє світло на стіну. Спостерігаючи за цим, Еґвейн подумала, що зрозуміла, як вона це зробила. Вона навчилася цьому від мене, — а я вивчила це від неї. Вона здригнулася.

Найнів одразу рушила розбирати мішки й читати підписи.

— Ріанна. Джоя Б’їр. Ось по що ми прийшли. — Вона оглянула печатку на мішку, потім зламала віск і розв’язала мотузки. — Принаймні ми знаємо, що до нас тут нікого не було.

Еґвейн обрала мішок і зламала печатку, навіть не читаючи імені. їй не дуже хотілося знати, у чиїх речах вона буде порпатись. Коли вона вивалила їх на запилюжену підлогу, з мішка посипались здебільшого старий одяг і взуття та кілька порваних і пом’ятих папірців, які, мабуть, забилися під шафу жінки, яка не надто стежила за чистотою.

— Не бачу тут нічого корисного. Плащ, який не годиться навіть для ганчірок. Відірвана половина мали якогось міста. Тіра, якщо глянути на її кутик. Три панчохи, які слід було зашити. — Вона просунула палець у дірку в оксамитовому капці без пари і помахала ним перед іншими. — Тут немає жодних підказок.

— Аміко теж нічого цікавого не залишила, — понуро сказала Елейн, перебираючи одяг обома руками. — Це все — лише ганчір’я. Чекайте, а тут книжка. Хто б не спакував це, — він, мабуть, дуже поспішав, якщо залишив тут книжку. «Звичаї і церемонії Тіренського двору». Обкладинка відірвана, але бібліотекарки все одно захочуть її. Це достеменно. Жодна з них не викине книжки, яка б пошкоджена та не була.

— Tip, — замислено сказала Найнів. Опустившись на коліна серед безладу речей з мішка, який вона оглядала, вона витягла клаптик паперу, який уже була відкинула. — Перелік торгових суден на Еринін з датами: коли вони відпливають із Тар Валона і очікувано прибувають до Тіра.

— Це може бути простим збігом, — повільно сказала Еґвейн.

— Можливо, — сказала Найнів. Вона склала аркуш і сунула його в рукав, а потім зламала печатку на іншому мішку.

Коли врешті вони закінчили, — двічі обшукавши кожен мішок, двічі розсуваючи сміття по кутах кімнати, — Еґвейн сіла на один із порожніх мішків, до такої міри поглинута всім цим, що не помічала навіть власного дрожу. Підтягнувши коліна до грудей, вона вивчала невеличку колекцію, яку виклала в ряд.

— Забагато, — сказала Елейн. — Надто багато всього.