Пізно, подумала Еґвейн. Чим довше вона тримала перстень у руці, тим більшу нагальність відчувала. Ми вже на крок позаду, — але, можливо, ми ще не спізнимося.

РОЗДІЛ 27

ТЕЛ’АРАН’РІОД

Кімнату, яку виділили для Еґвейн у тій же галереї, що й Найнів та Елейн, мало чим різнилася від кімнати її старшої подруги. Ліжко було трохи ширшим, а стіл — меншим. Невеличкий килимок був витканий квітами, а не завитками. Ось і все. Після кімнатки послушниці ця кімната здавалася палацом, — проте, коли вони утрьох зібралися там пізно вночі, Еґвейн воліла б повернутися до послушницької частини, без персня на пальці та смужок на сукні. Інші дівчата були схвильовані не менше від неї.

Вони готували на кухні обід і вечерю, а в проміжках намагалися зрозуміти значення того, що виявили у підвалі. Це була пастка — чи спроба збити їх з правильного шляху? Чи знала Амерлін про це, — і, якщо так, то чому нічого їм не сказала? Обговорення не приносило відповідей, — і не траплялося жодної нагоди поговорити з Амерлін.

Верін зайшла на кухню після полуденної трапези, кліпаючи так, наче не розуміла, навіщо вона тут. Коли жінка побачила Еґвейн та двох інших дівчат, що плазували під казанами і чайниками, вона якусь мить здивовано витріщалася, а тоді підійшла і спитала так голосно, що кожен міг почути:

— Знайшли щось?

Елейн, занурена головою і плечима у величезний супник, задкуючи, вдарилася об обідок головою. її блакитні очі округлилися так, що зайняли майже все обличчя.

— Нічого, окрім жиру й свого поту, Айз Седай, — сказала Найнів. Смикнувши косу, вона залишила масний мильний слід піни на темному волоссі й скривилася.

Верін кивнула, наче такої відповіді й очікувала.

— Гаразд. Продовжуйте шукати.

Вона знову оглянула кухню, насупилась, неначе її спантеличило те, що вона опинилася в такому місці, — й вийшла.

Після полудня прийшла Аланна, котра взяла з собою миску великого зеленого аґрусу і глечик вина; потім прийшла Елайда, а після вечері — Шеріам, а ще Аная.

Аланна спитала Еґвейн, чи хоче та більше дізнатися про Зелену Аджу, — і поцікавилася, коли вони планують продовжити навчання. Те, що посвячені самі обирали заняття й темп, не означало, що вони можуть нічого не робити. Кілька перших тижнів будуть, без сумніву, складними, — але вони повинні обирати, або це зроблять за них.

Елайда просто стояла певний час із суворим обличчям і розглядала їх, взявши руки в боки, і Шеріам робила те саме, і майже в такій самій позі. Аная також набрала цієї пози, — але її погляд був більш дружнім. Поки вона не відчула їхній погляд на собі. Тоді її обличчя стало таким самим, як і в інших Айз Седай.