— Я повинна написати матері, — сказала Елейн. Коли вона побачила погляди дівчат, то почала оборонятися: — Я вже зникла раз без її відома. Якщо я зроблю це ще раз... Ви не знаєте, який у неї характер. Вона здатна надіслати Ґарета Бріна та цілу армію проти Тар Валона. Чи полювати за нами.

— Ти можеш лишитися тут, — сказала Еґвейн.

— Ні. Я не дозволю вам піти вдвох. І не залишуся, щоб розмірковувати, а чи сестра, що навчає мене, не є Другом Морока, і чи ще один Сірий Чоловік не прийде по мене. — Вона хихотнула. — Я не буду працювати на кухні, поки ви двоє шукатимете пригод. Я просто скажу матері, що я за межами Вежі за наказом Амерлін, — тож вона не розгнівається, якщо почує чутки. Я не скажу, куди ми прямуємо чи навіщо.

— Краще цього не робити, — сказала Найнів. — Якщо вона дізнається про Чорну Аджу, то, найімовірніше, прийде по тебе. Тим паче ти не можеш знати, через скільки рук пройде твій лист, перш ніж дійти до неї, — чи скільки очей можуть його прочитати. Найкраще нікому нічого не розповідати.

— Є ще одна річ, — зітхнула Елейн. — Амерлін не знає, що мені все відомо. Мені слід знайти такий спосіб надіслати листа, щоб вона його не побачила.

— Я подумаю про це, — Найнів звела брови. — Можливо, коли ми вже будемо в дорозі. Ти зможеш залишити його в Аринґіллі на шляху у низов’я ріки, якщо у нас буде час знайти когось, хто прямує до Кеймліна. Ті папери, що дала нам Амерлін, здатні когось переконати. Маємо сподіватися, що вони спрацюють і з капітаном корабля, — хіба що хтось із вас має більше монет, ніж я.

Елейн печально похитала головою. Не було грошей і в Еґвейн. Усе, що вони мали, окрім кількох мідяків у кожної, було витрачено під час подорожі з мису Томан.

— Коли... — Вона зупинилася й закашлялась. — Коли рушатимемо? Сьогодні вночі?

Якусь мить Найнів дивилася так, наче розмірковувала, — а потім похитала головою.

— Ти маєш поспати після... — Вона вказала рукою на місце, де лежав кам’яний перстень після того, як відскочив від стіни. — Дамо Амерлін ще один шанс знайти нас. Коли закінчимо зі сніданком, ви обоє запакуєте те, що хочете взяти, — але торбина повинна бути легкою. Ми маємо вийти з Вежі так, щоб нас ніхто не помітив, пам’ятайте. Якщо Амерлін не з’явиться до полудня, — я планую бути вже на судні, коли проб’ють першу годину, засунувши той папірчик капітану в горлянку, якщо доведеться. Як вам таке?

— Чудово! — твердо сказала Елейн, а Еґвейн додала:

— Сьогодні чи завтра, — аби швидше.

Вона хотіла говорити так само впевнено, як Елейн.

— Тоді нам усім потрібно поспати.