— Чому тебе дивує, що з Рандом все добре? — обережно спитав Мет. — Ти знаєш про щось, що може зашкодити йому?

— Знаю? Я нічого не знаю, хлопче. Я підозрюю більше, ніж було б безпечно для мене, — але нічого не знаю.

Мет облишив цю тему розмови. Нема сенсу посилювати його здогади. Немає сенсу повідомляти йому, що я знаю більше, ніж це було безпечно для мене.

Старша жінка — Том називав її Мадою — повернулася з трьома хрусткими курками з коричневою шкуринкою, стурбовано поглянувши на сивого чоловіка і застережливо — на Мета, а тоді пішла. Мет відірвав ніжку й налаштувався на розмову. Том насупився на свій кухоль і навіть не глянув на птицю.

— Чому ти тут, у Тар Балоні, Томе? Знаючи, як ти ставишся до Айз Седай, — це останнє місце, де я очікував тебе побачити. Я чув, що ти назбирав грошенят у Кайрені.

— У Кайрені, — пробурмотів старий менестрель, гострота очей якого знову зм’якла. — Така проблема штовхає чоловіка на вбивство, навіть коли той заслуговує на це. — Він махнув однією рукою, і в ній блиснув ніж. У Тома завжди були приховані ножі. Він напевно сп’янів, але клинок тримав міцно. — Вбити людину, яку треба вбити, — й інколи інші розплачуються за це. Питання в тому, чи варте воно було того? Завжди є баланс, ти ж знаєш. Добра і зла. Світла й Тіні. Ми б не були людьми, якби не було цього балансу.

— Облишмо це, — пробурчав Мет з повним ротом. — Не хочу говорити про вбивства. — Світло, той чоловік досі лежить там, на вулиці. Щоб я згорів, я мав би бути зараз на кораблі. — Я лише спитав, чому ти у Тар Валоні. Якщо ти поїхав з Кайрену, бо вбив когось, — то я не хочу про це знати. Кров і попіл, якщо ти втопив свої мізки у вині і не можеш говорити прямо, я зараз же піду.

З кислим виглядом Том зробив так, щоб ніж зник.

— Чому я у Тар Валоні? Я тут, бо це найгірше місце, де я можу бути, — окрім, мабуть, Кеймліна. Я заслужив на це, хлопче. Деякі Червоні Айз Седай досі пам’ятають мене. Я бачив Елайду на вулиці якось одного дня. Якби вона дізналася, що я тут, вона здерла б з мене шкіру смужками, — і це б її не вдовольнило.

— Ніколи не думав, що ти вмієш жаліти себе, — сказав Мет гидливо. — То ти плануєш топити жаль у вині?

— Та що ти про це знаєш, хлопче? — пирхнув Том. — Поживи трохи. Побач щось у житті. Можливо, покохай жінку чи навіть двох, — і тоді зрозумієш. Може, й зрозумієш, якщо в тебе є мізки. Ах! Ти хочеш знати, чому я в Тар Балоні? А ти чому тут? Пам’ятаю, як ти тремтів, коли дізнався, що Морейн — Айз Седай. Та ти ледь в штани не накладав, коли хтось згадував про Силу. Що ж ти робиш у Тар Балоні, де Айз Седай — на кожному кроці?