Мет здивовано перезирнувся з Томом, який намагався запхати свої інструменти під стіл, вбудований в одну зі стін. Кімнатка мала два маленьких вікна з обох боків і пару ламп для освітлення у з’єднаних кронштейнах.

— Дурниці, — сказав Мет.

— Так, — відповів Малліа. Він випростався, витягаючи одяг зі скрині біля підніжжя ліжка, й посміхнувся. — Авжеж. — У стінній шафі, схоже, містилися креслення річки, які були йому потрібні. — Більше ні слова.

Проте він хотів втрутитись, хоч і намагався це приховати, — тож торохтів багато зайвого, намагаючись за щось зачепитися. Мет слухав, відповідав на питанням бурчанням, знизуванням плечима та одним-двома словами, а Том говорив ще менше. Менестрель постійно кивав головою, поки розвантажував свої бебехи.

Малліа все життя був річним торговцем, хоч і мріяв виходити в море. Країни, котрі сусідили з Тіром, він майже завжди згадував з презирством, якого вдалося уникнути лише Андору, — але похвала, яку капітан врешті висловив, була скупою й награною.

— Я чув, що в Андорі добрі коні. Непогані. Не такі добрі, як тіренські, — але теж достатньо хороші. У вас роблять добру сталь, залізні вироби, бронзу і мідь — я часто торгував ними, хоча ви їх віддавали за відчутну ціну — а тоді ви відкрили ті шахти в Імлистих горах. Золоті шахти. А нам доводиться заробляти своє золото в Тірі.

Найбільше презирства дісталося Меєну.

— Навіть менше за М’юранді. Одне місто та кілька ліг землі. Вони знижують ціну на олію з наших чудових тіренських оливок лише тому, що їхні кораблі знають, де шукати зграї масляних риб. У них взагалі немає права називатися країною.

Ілліан він ненавидів.

— Одного дня ми розграбуємо Ілліан ущент, зруйнуємо кожне місто й селище та засиплемо їхню гидку землю сіллю.

Борода Малліа ледь не настовбурчилась від обурення: яка ж огидна ілліанська земля.

— Навіть їхні оливи гнилі! Одного дня ми винесемо останню ілліанську свиню в ланцюгах! Ось що сказав високий лорд Семон.

Мет запитав, що, на думку капітана, Tip зробить з усіма тими людьми, якщо його слова справдяться. Ілліанців потрібно буде годувати, і вони точно не зможуть працювати в кайданах. Усе це не мало сенсу, — але очі Малліа світилися, коли він про це розповідав.

Лише дурні дозволяють, щоб ними правив король чи королева, якийсь один чоловік чи жінка. «Окрім королеви Морґейз, звісно, — додав він квапливо. — Я чув, вона хороша жінка. Кажуть, вродлива». Усі ті дурні вклоняються одному дурню. Високі лорди правлять Тіром разом, спільно приймаючи рішення, й так і має бути. Високі лорди знають, що правильно, добре й істинно. Особливо високий лорд Семон. Жоден чоловік не може піти всупереч високим лордам. Особливо високому лорду Семону.