— Світло спаси мене від цього! Ти б подумав, що корчма належить тепер їй. Якби вона була моєю дружиною!.. Як це стосується листа дочки-спадкоємиці?

— Ніяк, — сказав Мет, — але ви говорили так довго, що я подумав, що ви забули про власні проблеми.

Ґілл закашлявся, а Том пирснув зо сміху. Мет поквапився продовжити, перш ніж господар устиг заговорити.

— Лист запечатаний; Елейн не розповідала мені його змісту. — Том скоса подивився на нього, погладжуючи вуса. Невже він думає, що я зізнаюся, що відкривав його? — Але я не думаю, що вона повертається. Наскільки мені відомо, вона планує стати Айз Седай.

Він розповів їм про свою спробу доправити листа, — хіба що згладив декілька кутів, про котрі їм не слід було знати.

— Нові люди, — сказав Ґілл. — Принаймні з огляду на їхню поведінку. Ставлю на це. Не кращі від розбійників, — більшості з них, окрім хитрооких. Зачекай до вечора, хлопче, коли гвардійці на воротах зміняться. Просто скажи ім’я дочки-спадкоємиці, — і про всяк випадок, якщо серед них буде хтось від Ґаебріла, схили трохи голову. Приклади руку до чола. І не буде проблем.

— Нехай я згорю, якщо зроблю так. Не буду я плазувати перед кимось. Навіть перед самою Морґейз. Цього разу мене й близько не буде біля гвардійців.

Принаймні поки не дізнаюся, що наговорив про мене той товстун. Чоловіки витріщилися на нього, немов на божевільного.

— Як, заради Світла, — сказав Ґілл, — ти збираєшся потрапити до королівського палацу, не проминувши гвардійців? — Його очі округлилися, наче він пригадував щось. — Світло, ти ж не... Хлопче, тобі потрібен буде талан Морока, щоб залишитися живим!

— Про що ти говориш, Базеле? Мете, яку дурницю ти хочеш встругнути?

— Мені таланить, майстре Ґілле, — сказав Мет. — Приготуйте щось смачненьке, коли я повернуся.

Підвівшись, він узяв горнятко для гри в кості й абияк кинув їх біля кам’яної дошки. Пістрява кицька зістрибнула на підлоіу й засичала на Мета, вигнувши спину. П’ять поцяткованих кубиків зупинилися, і на кожному було по одній цятці. Око Морока.

— Це найкращий кидок чи найгірший, — сказав Ґілл. — Залежно від гри. Хлопче, гадаю, ти плануєш грати у небезпечну гру. Чому б тобі не взяти це горнятко у загальний зал і не витратити кілька мідяків? Як на мене, ти схожий на юнака, що любить трохи пограти. Я простежу, щоб лист дійшов до палацу безпечно.

— Колін хоче, щоб ви прочистили водостік, — сказав йому Мет і розвернувся до Тома, поки господар кліпав і бурмотів щось до себе. — Схоже, не має значення, — отримаю я стрілу, коли намагатимуся доправити лист, чи ніж у спину, якщо чекатиму. Шість за виграш — і пів дюжини за програш. Нехай на мене чекає обід, Томе.