Її разом з Елейн грубо заштовхали в карету, а Еґвейн тяжко впала поміж ними, звісивши голову. Ліандрін та Ріанна залізли досередини й сіли обличчям вперед. Сяйво саїдар досі оточувало їх. Найнів не надто турбувало те, куди поділися інші. Вона хотіла дотягнутися до Еґвейн, торкнутися її, залікувати рани, — але не могла поворухнути жодним м’язом нижче шиї,

хіба крутити нею. Потоки Повітря зв’язали їх трьох, мовби туго загорнуті покривала. Карета рушила вперед; її сильно хитало по грязюці, попри шкіряні ресори.

— Якщо ви їй нашкодили... — Світло, я ж бачу, що нашкодили. Чому я не кажу те, про що думаю? Вичавити із себе ці слова було так само складно, як підняти руку. — Якщо ви вбили її, — я не зупинюся, поки вас усіх не переловлять, як дворових псів.

Ріанна злісно зиркнула, але Ліандрін лише пирхнула.

— Не будь повною дурепою, дикунко. Ви потрібні живими. На мертву принаду ніщо не ловиться.

Принаду ? Для чого ? Для кого ?

— Дурепа тут тільки ти, Ліандрін! Гадаєш, ми самі? Лише троє нас, — навіть не Айз Седай? Ми принада, Ліандрін. І ви потрапили в пастку, мов жирні куріпки.

— Не кажи їй цього! — різко мовила Елейн, і Найнів змигнула, перш ніж зрозуміла, що Елейн підіграє їй. — Якщо ти дозволиш злості взяти гору, то ляпнеш те, чого вони не мають знати. Вони мають доправити нас усередину Твердині. Вони повинні...

— Тихо! — гаркнула Найнів. — Ти забагато теревениш! — Елейн, попри свої синці, навіть змогла зобразити сконфужений вираз. Нехай вони пережовують це, подумала Найнів.

Проте Ліандрін лише всміхнулася.

— Коли вами як принадою скористаються, ви розповісте нам усе. Ви захочете цього. Вони кажуть, що одного дня ви будете дуже сильними, — але я потурбуюся, щоб ви завжди підкорялися мені, — навіть після того, як великий майстер Бе’лал використає вас для своєї мети. Він послав по мердраалів. Тринадцятьох.

На останніх словах її схожі на трояндовий пуп’янок губи знову посміхалися. Найнів відчула, як її шлунок перевернувся. Один з Відступників! Її мозок заціпенів від жаху. Морок і всі Відступники ув ’язнені в Шайол Гулі, ув’язнені Творцем у момент творення. Але катехизис не допомагав; вона добре знала, як багато в ньому неправдивого. Тоді до неї дійшла й решта слів. Тринадцять мерддраалів. І тринадцять сестер із Чорної Аджі. Вона почула, як Елейн кричить, — ще до того, як усвідомила, що теж кричить, марно намагаючись звільнитися від невидимих пут Повітря. Неможливо було визначити, що голосніше: їхні відчайдушні крики чи регіт Ліандрін та Ріанни.

РОЗДІЛ 52

у ПОШУКАХ ЛІ КІ в