— Вибач.

— Ні. Нема чого вибачатися.

Батько завагався, а потім найшли давніші спогади про сина, маленького хлопчика в блакитній піжамі, який був значно більшим клопотом, але безмежно більш зрозумілим:

— Хочеш попити водички?

— Ні, дякую, тату.

Генрі Петрі коротко обдивився кімнату, нездатний зрозуміти того тремкого відчуття небезпеки, з яким він прокинувся — відчуття катастрофи, відверненої за якихось пару крижаних дюймів. Так, тут нібито все гаразд. Вікно зачинене. Ніщо не перекинуте.

— Марку, що-небудь не так?

— Ні, тату.

— Ну… д’браніч тоді.

— Навзаєм.

Двері м’яко причинилися, і капці його тата посунули вниз по сходах. Марк дозволив собі розслабитися — з полегшенням і запізнілою реакцією. Хтось дорослий у цей момент міг би запасти в істерику, трохи молодша або старша дитина теж. Але Марк відчував, що жах спливає з нього майже непомітними краплями, і це відчуття нагадало йому те, як дозволяєш вітру себе обсушувати, коли поплавав у холодний день. А тим часом місце жаху, який відходив, почала займати сонливість.

Перш ніж цілком відлинути, Марк виявив, що загадується — уже не вперше — про дивацтво дорослих. Вони, відганяючи власні страхи, приймають проносне, алкоголь або снодійні пігулки, щоби прийшов сон, а їхні страхи такі сумирні й свійські: робота і гроші, що подумає вчителька, якщо я не куплю Дженні ліпшого одягу, чи досі мене любить моя дружина, хто мені друзі. Це бліді тіні тих страхів, з якими дитина лежить щока до щоки у своєму темному ліжку, і нема їй кому сповідатися з надією на достеменне розуміння, окрім як іншій дитині. Не існує групової терапії чи психіатричної або громадсько-соціальної допомоги для дитини, яка кожної ночі мусить давати собі раду з істотою під ліжком або в підвалі, з істотою, чиї скрадання, і вихватки, і загрозливість просто поза тією межею, куди сягає уява. В тій самій самотній битві мусиш битися з ночі в ніч, і єдиним зціленням є остаточне окостеніння здібності до фантазування, і це називається дорослістю.

Дещо коротшою, простішою стенограмою ці думки промайнули в його мозку. Попередньої ночі з темною істотою стикнувся Метт Бьорк і був уражений серцевим нападом, спричиненим переляком; цієї ночі Марк Петрі й собі з такою стикнувся, і вже за десять хвилин плив у колисці сну з так і затиснутим звільна в його правій руці, неначе якесь дитяче брязкальце, пластмасовим хрестом. Отакою і є різниця між чоловіками і хлопчиками.

Розділ одинадцятий. Бен (ІV)

Розділ одинадцятий. Бен (ІV)

  1

Була десята по дев’ятій недільного ранку — яскравого, омитого сонцем недільного ранку — і Бен вже починав серйозно хвилюватися, де Сюзен, коли задзвонив телефон біля його ліжка. Він ухопив слухавку.