Зависла коротка пауза, коли він закінчив, і Метт порушив її сам:

— А отже, — промовив він, — ви, котрі нічого на власні очі не бачили, що ви думаєте про таку байку?

— Ми вчора доволі довго це обговорювали, — сказала Сюзен. — Дозволю Бенові вам розказати.

Дещо несміливо Бен навів усі раціональні пояснення, а потім їх спростував. Коли він згадав про віконницю, яка кріпилася знадвору, м’яку землю, відсутність відбитків стояків драбини, Метт зааплодував:

— Браво! Справжня детективна робота!

Метт подивився на Сюзен:

— А ви, міс Нортон, яка колись писала так гарно скомпоновані твори — з розділами, як будівельні блоки, і вступними реченнями, як цементний розчин? Що ви думаєте?

Сюзен опустила очі собі на руки, які смикали шлярку в неї на сукні, а потім знову подивилась на чоловіків.

— Учора Бен викладав мені лекцію про лінгвістичні значення слова «неможливо», тому я його не використовуватиму. Але, містере Бьорку, мені дуже важко повірити, що по Салимовому Лігву нишпорять вампіри.

— Якби це можливо було влаштувати так, щоби не була порушена секретність, я готовий пройти перевірку на поліграфі, — м’яко сказав Метт.

Вона трохи зашарілася:

— Ні, не зрозумійте мене хибно, будь ласка. Я переконана, що в місті щось відбувається. Щось… жахливе. Але… таке...

Метт простягнув руку і накрив її долоню своєю:

— Я розумію вас, Сюзен. Але ви зробите дещо для мене?

— Якщо зможу.

— Давайте… ми всі троє… будемо ґрунтуватись на припущенні, що все це реальне. Давайте будемо тримати це припущення перед собою як факт доти — і тільки доти — коли воно може бути спростованим. Це суто науковий метод, розумієте? Ми з Беном уже обговорювали методи і засоби перевірки цього припущення. І ніхто дужче за мене не хоче, щоби його вдалося спростувати.

— Але ви не думаєте, що це вдасться, авжеж?

— Не думаю, — м’яко сказав він. — Після досить довгого обговорення із самим собою я дійшов власного рішення. Я вірю в те, що сам бачив.