— Аспірин, — сказав він. — Вживали коли-небудь?
— Чимало.
— Мій тато називав його найкращою нянькою доброго лікаря. Ви знаєте, як він діє?
— Ні, — сказав Бен.
Він безцільно крутив пляшечку з аспірином у руках, дивлячись на неї. Він не знав Коді достатньо добре, щоби знати, що той зазвичай виказує чи тримає прихованим від людей, але був упевненим, що мало хто з його пацієнтів бачив його таким, як зараз — із цим хлопчачим обличчям, обличчям Нормана Роквела, притуманеним думкою і самозаглибленням[212]. Він не хотів порушувати настрій Коді.
— Так само і я. І будь-хто інший також. Але він добре годиться проти болю в голові, при артриті і ревматизмі. А що вони таке, ми також не знаємо. Чому має боліти голова? У мозку немає нервів. Ми знаємо, що за своїм хімічним складом аспірин дуже близький до ЛСД, але чому один зцілює біль у голові, а інший змушує голову наповнюватися квітами? Почасти причина нашого нерозуміння полягає в тому, що ми не вельми знаємо, чим є сам мозок. Навіть найкраще освічений лікар у світі стоїть на низенькому острівці посеред моря необізнаності. Ми брязкаємо своїми шаманськими тарахкальцями, вбиваємо курей і вичитуємо послання в крові. Все це працює дивовижно довгий час. Біла магія.
Він усміхнувся:
— Вони б качалися по землі в корчах, якби дізналися, що я збираюся подати заявку на ексгумацію сина Ґліків.
— Ви це зробите? — перепитала Сюзен, відверто вражена.
— Чому воно може зашкодити? Якщо він мертвий, значить мертвий. Якщо ні, у мене буде чим поставити на вуха наступний з’їзд
— А може й дійсно справа в ньому? — запитала вона.
— Збіса малоймовірно.
— Коли ви найближче можете це зробити?
— Найраніше завтра. Якщо мені доведеться долати якісь завади, тоді вівторок або середа.
— Який він матиме вигляд? — спитав Бен. — Я маю на увазі…
— Я розумію, що ви маєте на увазі. Ґліки сина начебто не бальзамували, чи як?