Закінчивши, Метт дозволив хвилинку мовчання, а потім спитав:

— Отже. Я божевільний?

— Ви в будь-якому разі налаштовані на те, що люди вас ним вважатимуть, — сказав Каллаген, — попри той факт, що Бена Міерза і вашого лікаря ви, схоже, переконали. Ні, я не думаю, ніби ви божевільний. Зрештою, я працюю в тому бізнесі, який має справу з надприродним. Якщо дозволите мені невеличкий каламбур: це мій хліб і вино.

— Але…

— Дозвольте мені розповісти вам одну історію. За її правдивість я не поручуся, але ручаюся за власну віру в те, що це правда. Вона стосується мого доброго друга, отця Реймонда Біссонета, який уже кілька років, як служить в одній парафії у Корнволлі, на так званому Олов’яному березі. Ви знаєте про таке місце?

— Тільки читав, так[245].

— Десь років із п’ять тому він мені написав, що його покликали до одного глухого кута в його парафії провести погребну відправу за дівчиною, яка просто «зачахла». Труна тієї дівчини була повна диких троянд, що вразило Рея своєю незвичайністю. А відверто гротескним йому здався той факт, що її рот був розкритим, підпертим патичком і заповненим часником та диким чебрецем.

— Але ж ці речі…

— Традиційний захист проти повстання з мертвих Нечисті, так. Народні засоби. Коли Рей поцікавився, батько дівчини, і то цілком буденно, сказав йому, що її вбив інкубус. Ви знаєте значення цього терміна?

— Сексуальний вампір.

— Дівчина була заручена з молодим чоловіком на прі­звище Беннок, який мав збоку на шиї велику, суничного кольору родимку. За два тижні до весілля, коли він повертався додому з роботи, його на смерть збила якась машина. Через два роки та дівчина була вже зарученою з іншим чоловіком. На тому тижні, коли мав відбутися другий оглас про майбутнє вінчання, вона цілком зненацька зламала угоду. Своїм батькам і подругам вона розповіла, що ночами до неї приходив Джон Беннок і вона зраджувала з ним. Теперішній її коханий, за словами Рея, був більше пригнічений думкою, що в неї, мабуть, стався розумовий розлад, аніж ймовірністю візитів якогось демона. Хай там як, але вона зачахла, померла і була похована за старими обрядами нашої церкви.

— Все це не було приводом для листа Рея. Приводом стала подія, що відбулася приблизно за два місяці після поховання тієї дівчини. Під час своєї світанкової прогулянки Рей примітив молодого чоловіка, який стояв біля могили дівчини — молодика із суничного кольору родимкою на шиї. І це ще не кінець історії. Раніше батьки подарували Рею на Різдво камеру «Полароїд» і він розважався, фотографуючи різноманітні корнвольські краєвиди. Деякі з його знімків є в парафіяльному будинку, тобто у мене вдома, у фотоальбомі — доволі добрі кадри. Того ранку камера також висіла в нього на шиї і він зробив кілька знімків того молодого чоловіка. Коли він показував їх у селищі, реакція була просто разючою. Одна стара пані зомліла, а мати тієї померлої дівчини просто посеред вулиці почала молитися.