Зникнення Вірджила Ретбана також пройшло непоміченим. Френклін Боддін прокинувся в їхній халупі о дев’ятій, неуважно відзначив, що тапчан Вірджа вільний, нічого про це не подумав і почав вилазити з постелі, подивитися, чи нема пива. І повалився назад — ноги геть гумові, голова обертом.
А під хатиною, у прохолоді опалого за двадцять сезонів листя і серед галактики іржавих пивних бляшанок, закиданих сюди крізь зяючі дошки підлоги в передній кімнаті, лежав, чекаючи ночі, Вірджил. У темній глині його мозку, мабуть, були видіння рідини більш жагучої, ніж найкраще шотландське віскі, більш упійної, ніж найкраще вино.
Єва Міллер зауважила відсутність Пронози Крейґа на сніданку, але вона мало думала про це. Надто заклопотана вона була, керуючи потоком до пічки й від пічки, поки її пансіонери нашвидкуруч партолили свої сніданки, а потім чвалали геть, подивитися в очі черговому робочому тижню. Потім вона була надто заклопотана наведенням ладу і миттям тарілок того клятого Ґровера Верілла й нікчемного Мікі Сильвестера, які обидва роками вперто ігнорували приліплене над раковиною оголошення «Будь ласка, помийте свій посуд».
Але коли знову у день уповзла тиша і несамовите здуття сніданкових трудів спало до мірної рутини повсякденних справ, вона знову заскучала за ним. Понеділок був днем забирання сміття на Залізничній вулиці, і Проноза завжди виносив великі зелені мішки з покиддю до бровки, щоби звідти Роял Сноу закидав їх до свого старого, ветхого ваговоза «Інтернешенел Гарвестер»[256]. Сьогодні зелені мішки досі залишалися на сходах заднього ґанку.
Вона пішла до його кімнати і стиха постукала.
— Еде?
Відповіді не було. Якогось іншого дня вона б припустила, що він перепив, і просто виставила мішки сама, трішки дужче звичайного підібгавши губи. Але цього ранку тонка ниточка якогось занепокоєння прошила її, тож вона повернула дверну ручку і зазирнула:
— Еде, — стиха погукала вона.
Кімната була порожня. Вікно над узголів’ям ліжка було відчинене, незграйно лопотали фіранки, пурхаючи досередини й надвір за примхами легкого вітерцю. Постіль була зім’ята і Єва бездумно почала її заправляти, руки самі робили свою роботу. Коли підступала до другого боку ліжка, її правий лофер на чомусь хруснув. Вона опустила очі й побачила на підлозі розтрощене дзеркало в роговій оправі. Вона підняла його і вертіла в руках, хмурячись. Це було дзеркало матері Пронози, і якось він був відхилив пропозицію скупника антикваріату, який давав за нього десять доларів. А це ж було вже після того, як Проноза почив пити.