— Вона заплатила за це, — тихо промовив Марк, зчепивши перед собою руки. Вони тремтіли.

— Так, і, можливо, вам доведеться заплатити знову. Комусь із вас або й усім вам. Не недооцінюйте його! А тепер, якщо ви не проти, я дуже втомлений. Я читав майже всю ніч. Подзвоніть мені тієї ж хвилини, як роботу буде зроблено.

Вони пішли. У коридорі Бен подивився на Джиммі і спитав:

— Він вам нікого не нагадує?

— Нагадує, — сказав Джиммі. — Ван Гелсинґа[260].

  7

О чверть по десятій Єва Міллер спустилася до підвалу взяти два слоїки кукурудзи, щоб віднести місіс Нортон, яка, за словами Мейбел Вертс, злягла. Більшу частину вересня Єва оперативно гарувала у паркій кухні з консервацією, бланшуючи та вкладаючи овочі до посудин «Болл»[261], запечатуючи домашні конфітюри парафіновими заглушками. Тепер у її бездоганно охайному підвалі з земляною долівкою акуратними рядами стояли на полицях понад дві сотні скляних слоїків — консервування було одною з великих розрад Єви. Пізніше, коли осінь переплине в зиму і наблизяться свята, вона додасть до своїх припасів фарш із сухофруктів.

Запах вразив її, щойно вона відчинила двері підвалу. «Восподи, твоя воля», — бурмотнула вона собі під ніс і почала обережно, неначе вбрідаючи у загиджений басейн, сходити донизу. Її чоловік вибудував цей підвал самотужки, обмурувавши стіни камінням для прохолодності. Час від часу ондатра, або байбак, або норка залізали в широкі щілини і помирали там. Мабуть, саме це й зараз сталося, хоча Єва не могла пригадати, щоби сморід бодай колись бував таким сильним.

Вона досягла долівки підвалу і рушила вздовж стін, мружачись у слабенькому жеврінні двох п’ятдесятиватних лампочок згори. Треба їх замінити на сімдесятп’ятки, подумала Єва. Вона взяла консервацію, кожний слоїк чітко позначений синім написом її власним акуратним почерком КУКУРУДЗА (і в кожному згори скибочка червоного перцю), та продов­жила далі свою інспекцію, навіть протиснулася у закамарок позаду величезного багатоканального бойлера. Нічого.

Повернувшись назад до сходів, що вели нагору, до її кухні, вона знову роззирнулася довкола, нахмурена, руки в боки. Цей великий підвал став значно охайнішим, після того як вона два роки тому найняла отих двох хлопців Ларрі Кроккета, щоб вони збудували за її будинком сарай для знаряддя. Тут лише цей бойлер, схожий на імпресіоністську скульптуру богині Калі, з його безліччю рурок, що вигинаються на всі боки; зимові рами, які їй треба скоро повставляти, бо вже ж і жовтень настав, а опалення таке дороге; стоїть накритий брезентом більярдний стіл Ралфа. Кожного травня вона ретельно чистила пилосмоком його сукно, хоча відтоді, як у 1959 році Ралф загинув, ніхто на ньому не грав. Більше тут майже нічого тепер нема. Хіба що коробка з книжками у паперових палітурках, які вона збирає для Камберлендської лікарні, совкова лопата для розгрібання снігу зі зламаним держаком, перфорована дошка, де на кілочках висять деякі старі інструменти Ралфа; скриня, в якій лежать штори, тепер уже, либонь, геть запліснявілі.