Тим часом з ресторану долинув якийсь гармидер. Вернувшися назад, Джіммі зазирнув у вікно через сковороду, де сичали три самотніх пундики. Офіціянти намагалися вивести високого чоловіка у фраку. Хлопця з важкими щелепами, приятеля дівчини, що кинула бісквітом у Джіммі, утримували ззаду його товариші. Тоді крізь натовп пропхався швайцар. Це був куций, плечистий чоловік з глибоко посадженими, стомленими, мавпячими очима. Спокійно й без ентузіязму схопив він високого за карк і миттю викинув його за двері. Вже на тротуарі, високий задурено озирнувся й спробував вирівняти собі коміра. Саме тієї хвилини з гуркотом під’їхав поліцейський автомобіль. З нього зіскочили два поліцаї й похапцем заарештували трьох італійців, що спокійно розмовляли на ріжку. Герф і високий чоловік у фраку глянули один на одного, мало не забалакали, і одразу витверезившися, пішли в різні боки.

V. Тягар Ніневії

V. Тягар Ніневії

Цяне червоний присмерок із ґольфштромського туману, стогнуть, вібруючи, мідяні горлянки на заціпенілих улицях, допитливо дивляться скляні очі небосягів, хлюпає червоне оливо на окуті крицею стегна п’ятьох мостів, виють докучливим котячим виттям буксири в гарячій гавані під падучими стовбурами диму.

Весна, стягаючи нам оскомою вуста, весна, проймаючи нас дрожем, потужно народжується з гудіння сірен, з могутнім гуркотом проривається крізь загату вуличного руху, поміж уважних, замерзлих, що зігнулися навшпиньки, кварталів.

Містер Денш, одкотивши комір пухнатого ульстера та насунувши аж на очі велике англійське кепі, нервово тупцявся по вогкій палубі волендаму. Дивився крізь густу сітку дощу на сірі пристані та на будинки на набережній, вирізьблені на тлі нестерпуче-гіркого неба. — Банкрут, банкрут, — шепотів він сам собі. Нарешті загув третій гудок. Заткнувши вуха пучками, містер Денш стояв заховавшися за рятувальним човном і — стежачи, як стяга брудної води поміж бортом пароплаву і пристанню дедалі ширшає. Поміст затремтів у нього під ногами, бо ґвинт врізався у воду. Сірі, немов фота, будинки Менгеттену почали плисти повз. На нижчій палубі заграла оркестра. Червоні пасажирські й вантажні порони, буксири, баржі, лісовози, пароплави сновигали поміж ним і оповитим туманом містом, що збігалося в одну піраміду, а тоді почало танути, заглиблюючись у брунатно-зеленкувату воду затоки.