Через кілька хвилин Аксай вийшов із шатра і сказав скитам, що цар звелів покликати інших ворожбитів і вирішити діло за стародавніми сколотськими звичаями. Скити розійшлись, і греки пішли додому.

ХАРСУН

ХАРСУН

Цей день минув, а другого дня увечері приїхали два ворожбити з сусідньої округи. Було вже пізно, і ворожіння відкладено до наступного дня. Один із ворожбитів був той, якого вигнав цар із свого таборища, коли з’явивсь Вовк. Другий був приятель Діодорові, Хар-сун, який колись сказав йому, як чарувати гадюк баранячим лоєм.

Він тепер сидить коло намету греків, п’яний від мілетського вина, яким частує його Діодор, і шепочеться з кухарем. Калікрат лежить коло багаття, підперши обома руками голову, дивиться на огонь, на ворожбита й не може зрозуміти, чого панькається з ворожбитом кухар.

Олександра нема вдома: він коло царського шатра; здається, жоден скит не бажав так, щоб скоріш видужав цар, як бажав цього грек: видужавши, цар дасть охорону й відпустить греків із невільниками додому.

Калікрат прислухався до розмови Діодора з ворожбитом, але вони балакають по-скитському, а Калікрат не розуміє скитської мови. Він бачить тільки, що говорить кухар, а ворожбит киває головою й радісно поблискує очима.

Ворожбит одягнутий у шкуратяне вбрання, хоч зовсім тепло, навіть жарко, на голові в нього гостроверхий шлик, а з-під шлика вибиваються жовті патли. Він ухопив за хвіст і голову великого лобана, рве й шматує рибу міцними білими зубами і випльовує луску й шкуру риб’ячу собі на коліна.

Калікратові остогидів степ і скити і їхні криваві звичаї. Він радий був би піти додому пішки. Йому здається, що він уже ніколи не вибереться з цього таборища, де ріжуть людей, як худобу, де навіть такі сміливі й значні люди, як Таргітай, не можуть сподіватися, що будуть живі завтра. Йому дуже жалко Таргітая. Він думає про те, як урятувати Таргітая, але не може нічого придумати.

Ворожбит тимчасом ум’яв два великі лобани, витер руки об штани, подумав і простягнув руку за третім.

– Їж, їж! – сказав Діодор і налив йому повну чашу вина.

Ворожбит із’їв і третього лобана, вихилив чашу, гикнув, обсмоктав вуса, сказав щось, весело вдарив по плечу Діодора й поліз цілуватися до нього: видко було, що в них була повна згода. Діодор ухилився від такої чести й налив ще вина. Остання чаша зовсім звеселила ворожбита: йому захотилося співати.

Він обхопив коліна руками, захитався туди й сюди, підняв угору голову й завив, як вовк, кухар підкинув хмизу в багаття й почав підвивати ворожбитові. Калікрат здивувавсь: Діодор, найкращий співець, ненавидів скитські пісні.