Любий Арнольде!
Я не здивований, що ви боїтеся знову зустрітися зі мною віч-на-віч. Я не знаю, як ви переконали чи змусили Джуліан поїхати з вами, але не вірю, що ваші аргументи можуть розлучити нас. Ми з Джуліан цілком відверто поговорили та зрозуміли одне одного. Після вашого першого від’їзду між нами все було добре. Ваші «викриття» нічого не змінили й не можуть змінити. Ви маєте справу з такою взаємною прив’язаністю, про яку, підозрюю, вам нічого не відомо, адже ви не згадували про неї у своїх книжках. Ми з Джуліан віримо в одного бога. Ми знайшли одне одного, кохаємо одне одного, і немає жодної перешкоди для нашого шлюбу. Не вигадуйте, наче можете їх створити. Ви самі бачили, що Джуліан навіть не хотіла вас слухати. А тепер збагніть, будь ласка, що ваша донька виросла та зробила свій вибір. Вам усе одно колись доведеться визнати її рішення на мою користь. Природно, що ваша думка непокоїть її. Але природно також, що кінець кінцем вона не послухається вас. Я чекаю, що вона повернеться будь-якої миті. Коли ви отримаєте цього листа, вона вже, можливо, буде зі мною.
Ваша неприязнь до мене як до її кавалера має, звичайно, глибокі мотиви. І хоча питання про мій вік важливе, воно не вирішальне. Ви самі зізнавалися мені, що розчарувалися як письменник. Якась частина вашої душі завжди заздрила мені, бо я зберіг свій дар незайманим, а ви — ні. Невпинна посередня писанина може зіпсувати все життя. Компроміс із тим, хто перебуває на другому місці, — доля мало не кожного чоловіка, але тільки поганий митець знаходить у ньому переконливі свідчення. Набагато краще обрати мовчання та строго намагатися говорити обачніше. Те, що я заслужив ще й кохання вашої доньки, стало, вочевидь, — і я чудово це розумію — останньою краплею.
Мені шкода, що наша дружба — чи як іще можна назвати ці нав’язливі стосунки, що роками поєднували нас, — матиме такий кінець. Тут не місце для елегії на цю тему. Якщо я й хочу тепер вам помститися, то лише через те, що ви стали перешкодою на моєму шляху до чогось надзвичайно важливішого за будь-яку «дружбу». Безсумнівно, з вашого боку було б розсудливим не стояти мені на заваді. А якщо ви знову навідаєтеся до мене, не несіть із собою тупого інструмента. Я не прихильник погроз і натяків на фізичну силу. Мушу вас запевнити, я теж маю достатньо фізичної сили, і не варто її провокувати.
Ми з Джуліан особисто влаштуємо своє майбутнє так, як вважатимемо за потрібне. Між