— Кохання — незаперечна річ. Можливо, єдина незаперечна річ.

— Це лише стан душі…

— Це справжній стан душі.

— Ох, Бредлі, годі вже, припиніть. Ви нещодавно пережили жахливі часи, не дивно, що у вашій голові все сплуталося. Мені так страшенно шкода, що Прісцилла померла.

— Прісцилла. Так.

— Не звинувачуйте себе занадто сильно.

— Ні…

— Де Френсіс знайшов її? Де вона лежала, коли він знайшов її?

— Не знаю.

— Хочете сказати, що ви не цікавилися?

— Ні. Гадаю, вона була в ліжку.

— Я хотіла б знати… усі подробиці… думаю… просто щоб уявити все… Ви бачили її мертвою?

— Ні.

— Хіба не потрібно було провести процедуру впізнання?

— Ні.

— Хтось мусив це зробити.

— Це зробив Роджер.

— Дивно, що потрібно впізнавати мертвих, визнавати їх. Сподіваюся, мені ніколи не доведеться…

— Він тримає її десь, мов бранку. Я знаю, що тримає.