Б. П.

Найдорожчий мій старий Бреде! Дякую за твого листа. Я не знаю, де Джуліан (чесне слово), але гадаю, що вона зі своїми друзями. Я бачилася з Арнольдом, і він згадував про цю ситуацію зі сміхом! Боюся, тепер я не розумію, чому ти так розхвилювався. (Мені все одразу видалося кумедним!) Звичайно, вона приваблива дівчинка, але хіба вона не вважає тебе таким собі дядечком чи багатеньким татусем? Я в цьому ні бум-бум. Арнольд каже, що ти повіз її на вихідні до моря, а коли став занадто настирливим, вона накивала п’ятами. Хай там як, це його версія. Думаю, все добре, що на добре виходить, honi soit qui mal у pense[124], диму без вогню не буває і так далі. Сподіваюся, що тепер ти вже трохи охолов. Будь ласка, зустрінься зі мною. Я знаю, що ти був удома минулого разу, коли я приходила, — я бачила тебе за склом вхідних дверей. (Хтось мусить тобі сказати, що це скло майже прозоре, особливо коли двері до вітальні відчинені!) Підозрюю, що Френсіс досі з тобою (мені він, зрозуміло, тут не потрібен); він обожнює тебе. Не дивно, що ти гадаєш, наче всі інші теж. Дивися нижче. Бреде (це найважливіша частина листа), я хочу тобі сказати дещо. Я шкодую, що зустріла Арнольда одразу після свого повернення сюди. Він подобається мені, він цікавить мене й розважає мене. (А мені подобається, коли мене розважають.) Але, гадаю, я просто використала його, щоб відволіктися. Я повернулася заради тебе. (Ти знав це?) І я досі тут заради тебе. Я глибоко прихильна до тебе і, знаєш, насправді ніколи від тебе не відмовлялася. Десь глибоко в душі я вважаю тебе ще потішнішим за Арнольда. То чому б нам не зійтися? Якщо ти потребуєш розради, я розраджу тебе. Як я вже казала раніше, я приваблива, розумна й заможна вдова. За мною багато хто впадає. То що скажеш, Бреде? Стара добра фраза «поки смерть не розлучить нас» щось таки означає, розумієш? Я ще раз зателефоную тобі завтра. Непокоюся і люблю тебе, Бреде, старий. Кріс.

Найдорожчий мій старий Бреде!

Дякую за твого листа. Я не знаю, де Джуліан (чесне слово), але гадаю, що вона зі своїми друзями. Я бачилася з Арнольдом, і він згадував про цю ситуацію зі сміхом! Боюся, тепер я не розумію, чому ти так розхвилювався. (Мені все одразу видалося кумедним!) Звичайно, вона приваблива дівчинка, але хіба вона не вважає тебе таким собі дядечком чи багатеньким татусем? Я в цьому ні бум-бум. Арнольд каже, що ти повіз її на вихідні до моря, а коли став занадто настирливим, вона накивала п’ятами. Хай там як, це його версія. Думаю, все добре, що на добре виходить, honi soit qui mal у pense[124], диму без вогню не буває і так далі. Сподіваюся, що тепер ти вже трохи охолов. Будь ласка, зустрінься зі мною. Я знаю, що ти був удома минулого разу, коли я приходила, — я бачила тебе за склом вхідних дверей. (Хтось мусить тобі сказати, що це скло майже прозоре, особливо коли двері до вітальні відчинені!) Підозрюю, що Френсіс досі з тобою (мені він, зрозуміло, тут не потрібен); він обожнює тебе. Не дивно, що ти гадаєш, наче всі інші теж. Дивися нижче.