— О Господи… ви сказали їй… усе це…

— Ну, а чому ні? Так і було. Чи не було? Ви ж не будете цього заперечувати чи будете? Це стосувалося справи чи не стосувалося? Це частина вас, і було б неправильно таке приховувати.

— О Господи…

— Не дивно, що ви намагаєтеся все забути. Але, Бредлі, людина мусить відповідати за свої вчинки, і минуле нікуди не зникає. Ви не можете перекреслити його, вирушивши до вигаданого світу чи вирішивши, що життя почалося вчора. Ви не можете за одну ніч стати іншою людиною, хай би яким закоханим були. Таке кохання — ілюзія, уся та «переконаність», про яку ви говорите, — теж ілюзія. Ви наче одурманені наркотиками.

— Ні, ні, ні.

— Хай там як, усе вже скінчилося й нікому не нашкодило. Можете не надто перейматися докорами сумління чи чимось таким, вона вже й сама зрозуміла, що це було помилкою. У неї залишилося трохи здорового глузду. Правду кажучи, не варто так буквально розуміти почуття молоденької дівчини. Ви не дорогоцінну перлину загубили, мій любий Бредлі, і збагнете це раніше, ніж можете собі уявити. Незабаром ви й самі зітхнете з полегшенням. Джуліан — геть звичайна маленька дівчинка. Вона ще незріла, нецілісна, як ембріон. Звичайно, у ній кипіло чимало почуттів, але насправді не так уже й важливо, кому їх дарувати. Вона тепер у такому мінливому віці. І в жодному з її великих захоплень немає ані постійності, ані непохитності, ані глибини. За останні два чи три роки вона безліч разів «закохувалася до нестями». Дорогенький мій, невже ви справді гадали, наче для пристрасті молоденької дівчини на вас клином зійдеться світ? Я була такою самою. Ох, прокидайтеся, Бредлі. Подивіться на себе в дзеркало. Повертайтеся з небес на землю.

— І вона прийшла простісінько до вас?

— Думаю, так. Вона приїхала одразу після Арнольда…

— І що вона сказала?

— Перестаньте вдавати із себе короля Ліра…

— І що вона сказала?

— Що вона могла сказати? Що будь-хто міг би сказати? Ридала, як ненормальна, і взагалі…

— О Боже, о Боже.

— Вона змусила мене повторити все до найменших деталей та присягнутися, що це правда, і аж тоді повірила.

— Але що вона сказала? Ви не можете пригадати нічого з того, що вона дійсно сказала?

— Вона сказала: «Якби ж це сталося не так нещодавно». Гадаю, для неї це найважливіше.