— Що це означає? — вигукнула Кейт, причинивши двері.— Схоже на якесь свято!

— Це і є свято. Свято на честь моєї любої донечки. Це не мій день народження,— додала Фей,— але в якомусь сенсі воно, може, й так.

— Не розумію, про що ти говориш. Але я принесла тобі подарунок,— Кейт поклала на коліна Фей складений носовичок.— Розгортай обережно.

Фей узяла в руки годинник:

— Люба моя, о моя люба дівчинко! Що ти вигадала! Я не можу його прийняти.

Вона подивилася на циферблат, потім підчепила нігтем задню кришку. Там було гравіювання «Для К. від усього серця від А.».

— Це годинник моєї матері,— сказала Кейт ніжним голосом.— Я б хотіла, щоб його мала моя нова матуся.

— Дитино моя мила! Дитино моя мила!

— Мама була б рада.

— Але це моє свято. Я маю подарунок для моєї любої донечки — але зроблю я його по-своєму. Кейт, відкоркуй шампанське і розлий у келихи, а я розріжу торт. Я хочу, щоб усе було вишукано.

Коли все було готово, Фей сіла на своє місце за столом. Вона підняла келих.

— За мою нову доньку — довгого тобі життя і щастя.

Коли вони випили, Кейт запропонувала тост «За мою нову матусю», а Фей сказала:

— Я зараз заплáчу — не примушуй мене плакати. Отам на бюро, люба. Дай мені скриньку з червоного дерева. Так, оцю. А тепер постав її на стіл і відчини.

У полірованій скриньці лежав скручений в рулон аркуш паперу, перев’язаний червоною стрічкою.

— А це що таке? — спитала Кейт.

— Це мій подарунок тобі. Розгорни.

Кейт обережно розв’язала червону стрічку і розгорнула трубочку. Аркуш був списаний елегантно заштрихованими літерами, все було правильно і ретельно складено і засвідчено кухарем.

«Усе моє майно без винятку належить Кейт Албі, адже я вважаю її своєю донькою».

Все було просто, однозначно і юридично бездоганно. Кейт перечитала папір тричі, подивилася на дату, розгляділа підпис кухаря. Фей не зводила з неї очей, трохи розтуливши рота в очікуванні. Коли губи Кейт ворушилися у читанні, так само ворушилися і губи Фей.