Етель знову зірвала банк.

— А от мені вона не здається здоровою. Бувають у неї якісь припливи. Я помічала.

Кейт заговорила дуже лагідно.

— Дівчата, тільки не прохопіться їй, що я вам розказала. Вона б не хотіла, щоб ви хвилювалися. Вона така душка!

— Найкращий заклад з усіх, де я в дідька валандалася

— Дивися, щоб вона не почула отаких слів,— порадила Еліс.

— Ще чого! Вона і не такі слова знає,— відтяла Грейс.

— Але не любить, щоб їх вживали — принаймні ми.

Кейт терпляче провадила:

— Я хочу розказати вам, що трапилося. Ми з нею пили чай, і раптом вона знепритомніла. Я дуже хочу, щоб вона показалася лікарю.

— Я помітила, що у неї бувають сильні припливи,— повторила Етель.— Цей годинник іде неправильно, тільки я забула, відстає він чи поспішає.

— Ви, дівчата, ідіть лягайте, а я замкну двері,— запропонувала Кейт.

Коли вони пішли, Кейт повернулася до своєї кімнати і переодяглася у нову квітчасту ситцеву сукенку, у якій нагадувала маленьку дівчинку. Вона розчесала волосся, заплела косу, зав’язала білий бантик. Плеснула собі на щоки трохи лосьйону. Після короткого вагання витягла з верхньої шухляди бюро маленький золотий годинник на булавці з конваліями. Загорнула його в один зі своїх красивих батистових носовичків і вийшла з кімнати.

У коридорі було темно, але з-під дверей Фей проглядала смужка світла. Кейт легенько постукала.

— Хто там? — почувся голос Фей.

— Це я, Кейт.

— Не заходь поки що. Трошки зачекай. Я тебе покличу.

Кейт почула з кімнати якесь шелестіння і шкрябання. Потім Фей гукнула:

— Все. Заходь.

Кімната була прикрашена. У кутках на бамбукових палицях висіли японські ліхтарики зі свічками, фестони і гірлянди з червоного гофрованого паперу спускалися з центру стелі до кутків, створюючи ефект шатра. На столі, в оточенні підсвічників, стояв великий білий торт і коробка шоколадних цукерок, а біля них — відерце з колотим льодом, з якого визирала величезна пляшка шампанського. Фей убралася у свою найкращу гіпюрову сукню, її очі блищали від захвату.