— Нестерпні.

— Ти можеш зараз сходити до туалету?

— Ні, зараз ні.

— Я принесу лампу і посиджу біля тебе,— сказав він.— Може, тобі вдасться трохи поспати. Вранці все пройде. Солі своє зроблять.

Сила воля знову взяла гору, і Дессі лежала тихо, поки Том читав їй для заспокоєння журнал. Він припинив читання, подумавши, що вона заснула, і сам задрімав на кріслі біля лампи.

Збудив його пронизливий крик. Він став перед ліжком, на якому ходуном ходила ковдра. Очі в Дессі були затуманені й нестямні, як у оскаженілого коня. У кутиках рота виступала піна, й обличчя горіло вогнем. Том просунув руку під покривало і відчув стягнені вузлом м’язи. Раптом її боротьба припинилася, голова відкинулася, й у напіврозплющених очах блиснуло світло.

Том накинув на коня лише вуздечку і скочив на неосідлану спину. Він зірвав з себе ремінь і підстьобував сполоханого коня по кам’янистому, нерівному, поритому коліями шляху.

Подружжя Данкенів, що спало нагорі у своєму двоповерховому будинку на окружній дорозі, не чуло стукоту у вхідні двері, але почуло удар і тріск, коли ці двері злетіли з завісів разом із замком. Коли Ред Данкен збіг додолу з дробовиком в руках, Том кричав у трубку настінного телефону, викликаючи комутатор Кінг-Сіті:

— Доктора Тилсона! Знайдіть його! А мені байдуже! Знайдіть його! Знайдіть його, чорт забирай!

Ред Данкен сонно навів на нього дробовик.

Доктор Тилсон відповів:

— Так! Так, я чую. Ти — Том Гамільтон. Що з нею? Шлунок твердий? І що ти зробив? Солі! Бісів бовдур!

Потім доктор трохи опанував свій гнів.

— Томе,— сказав він.— Томе, хлопчику мій. Заспокойся. Повертайся додому і зроби їй холодні компреси — якомога холодніші. Не думаю, що в тебе є лід. Тоді просто частіше міняй компреси. Я приїду якнайшвидше. Ти мене чуєш? Томе, ти мене чуєш?

Він повісив слухавку й одягнувся. З сердитою знемогою відчинив стінну шафку, витягнув скальпелі й затискачі, губки, трубочки і кетгути і поклав їх у саквояж. Він потрусив свою гасову лампу, щоб пересвідчитися, що вона повна, і поставив поруч з нею на бюро балончик з ефіром і маску. Зазирнула його дружина у нічному чіпці й халаті.

— Я іду в гараж,— пояснив він.— Зателефонуй Вілю Гамільтону. Скажи, що я прошу відвезти мене на ранчо його батька. Якщо почне сперечатися, скажи йому, що його сестра... його сестра помирає.

3

Том верхи повернувся на ранчо за тиждень по похороні Дессі. Він їхав рівно і строго, випроставши плечі та втягнувши підборіддя, як гвардієць на параді. Том зробив усе без поспіху, досконало. Кінь був вичищений скреблом і розчесаний щіткою, а ковбойський капелюх ідеально сидів на голові. Сам Семюель не міг би триматися з більшою гідністю, ніж Том, коли їхав назад до старого будинку. Навіть коли яструб схопив мертвою хваткою курча, він і голови не повернув.