О першій годині ночі Гел і Джо зайшли до гриль-бару Барлоу.

— Два стейки на кісточках і картопляна стружка, смажена в олії. Суп будеш? — спитав Гел.

— Ні. І картоплі не хочу. У мене від неї закрепи.

— У мене теж,— сказав Гел.— А її все одно їм. Я мало рухаюся.

Гел був неговіркий, аж поки не починав їсти. Він розмовляв лише з набитим ротом.

— Що пропонуєш? — він відкусив шматок стейка.

— Одну роботу. Я заробляю сотню баксів, ти отримуєш двадцять п’ять — годиться?

— Треба знайти якісь докази — типу, папери?

— Ні. Зроби все як слід, я й без паперів обійдуся.

— Гаразд, прийшла вона до мене і попросила взяти на роботу. Вигляд у неї був жахливий. Вона і двадцятки не могла заробити за тиждень. Я б і не знав, що з нею сталося, якби Білл Праймус не бачив її у мене в закладі, тож коли її знайшли, він приперся до мене і почав розпитувати. Гарний він чолов’яга, цей Білл. У нас тут класна поліція.

Етель була непогана — ледаща, неохайна, але добросердна. Вона прагнула поваги і гідності. Була вона не надто розумна, не надто миловида, а через ці дві вади і не надто щаслива. Етель, напевно б, засмутилася, дізнавшись, що коли її витягли з піску, в якому її мало не поховали хвилі, спідниця в неї задерлася до пояса. Вона б воліла більше гідності.

— У нас тут серед рибалок, що ловлять сардини, трапляються зовсім паскудні виродки,— розповідав Гел.— Надудляться до нестями і скаженіють. Я так собі думаю, що котрийсь із цих сардиноловів узяв її в море, а потім просто зіштовхнув за борт. Не уявляю, як інакше вона би потрапила у воду.

— А вона не могла кинутися в море з пірсу?

— Вона? — проговорив Гел крізь картоплю.— Та ти що! Вона була така збіса ледаща, що їй ліньки було б накладати на себе руки. Хочеш перевірити?

— Якщо ти кажеш, що це вона, значить, це вона.

І Джо поклав на стіл двадцять п’ять доларів.

Гел скрутив купюри в трубочку і засунув у кишеньку жилетки. Він відрізав від стейка трикутник і закинув до рота.

— Це точно була вона,— сказав він.— Пирога хочеш?

Джо збирався спати до полудня, але прокинувся о сьомій і довго лежав у ліжку. Він не планував повертатися до Салінаса раніше опівночі. Йому був потрібен час добре все обміркувати.

Вставши з ліжка, він підійшов до дзеркала і порепетирував вираз обличчя, який збирався демонструвати. Він хотів видатися розчарованим, але не надмірно. Кейт збіса хитра. Нехай керує. Він підіграватиме. Вона така відкрита, як стиснутий кулак. Джо мусив визнати, що боїться її до смерті.