Вона засміялася — мати двох синів, а сама схожа на дитя. Якби хтось побачив її поруч з цим білявим — чи виникли б сумніви? Вона уявила, як вони удвох стоять поруч серед натовпу, нехай люди самі здогадуються. Що б зробив — Арон, ось як його звуть! — що б він зробив, якби знав? Його брат знає. Отой загонистий сучий син — ні, це непідходящий вираз, не треба його так називати. Надто схоже на правду. Дехто називав її сукою. І байстрюком його не назвеш, бо народився він у священному шлюбі. Кейт голосно розсміялася. Їй було добре. Вона веселилася.

Отой метикований, смаглявий — він її непокоїв. Схожий на Карла. Вона поважала Карла — а Карл убив би її, якби міг.

Чудові ліки — вони не лише зняли артритний біль, а й повернули їй кураж. Дуже скоро вона все тут продасть і поїде до Нью-Йорка, як завжди планувала. Кейт подумала про свій страх через Етель. Яка ж вона, мабуть, хвора була, ота нещасна дурнувата стара корова! Треба буде вбити її по-доброму. Коли Джо її знайде, може, і її забрати з собою до Нью-Йорка? Щоб тримати у себе на очах.

Кейт осяйнула кумедна думка. Це буде комічне вбивство, вбивство, яке ніхто за жодних обставин не розкриє і навіть не запідозрить. Шоколад — коробки шоколадних цукерок, повні вази карамелей і помадки, бекон — хрусткий, добре підсмажений, жирний, портвейн, вершкове масло, все аж плаває в маслі та збитих вершках; ні овочів, ні фруктів — і ніяких розваг. Сиди вдома, любко. Я тобі довіряю. Припильнуй за речами. Ти втомилася. Лягай відпочити. Дай я тобі наллю вина. Ось я для тебе купила нові цукерки. Хочеш узяти коробку в ліжко? Якщо тобі недобре, чому б не прийняти проносне? А оці горіхи кеш’ю такі смачні, правда? Стара шкапа лусне і вріже дуба за півроку. Та ще й глисти допоможуть. Хтось користувався для вбивства глистами? Хто там не міг донести собі до рота воду в решеті — Тантал55?

На губах Кейт грала чарівлива усмішка, і її охопили нестримні веселощі. Перш ніж вона звідси поїде, непогано буде влаштувати для її синів справжнє свято. Таку собі вечірку з цирком на десерт — для її голубчиків, її золотих хлопчиків. І тоді думка про вродливе обличчя Арона, таке схоже на її власне, стиснула їй груди якимсь незбагненним болем, болем знесилення. Арон не хитрий. Він не зможе себе захистити. А смаглявий, схоже, небезпечний. Вона відчула на собі, на що він спроможний. Кел її переміг. Перш ніж поїхати, вона його як слід провчить. Можливо, ні, напевне, добряче побиття змусить його зрозуміти своє місце.

І раптом вона усвідомила, що не хоче, аби Арон дізнався, чим вона займається. Може, він зміг би приїхати до неї у Нью-Йорк. Гадатиме, що вона завжди мешкала в елегантному будиночку в Іст-Сайді. Вона ходила би з ним по театрах, до опери, і люди бачили б їх разом і дивувалися, які вони гарні, і вгадували б, чи вони брат і сестра, чи мати і син. Ніхто б не сумнівався, що вони родичі. Вони могли б разом піти на похорон Етелі. Тій знадобиться дуже велика труна, і нестимуть її аж шестеро людей. Кейт так захопилася своїми веселими думками, що не почула, як у двері постукав Джо. Він трішки прочинив двері, зазирнув і побачив її безтурботне, усміхнене обличчя.