Крім того, ППК та суміжні ділянки мозку починають працювати, якщо показати вдові фотографії померлого чоловіка (фотографії незнайомців не викликають такого ефекту). Ось ще один приклад. Волонтера поміщають в апарат для томографії головного мозку і просять там усередині зіграти в якусь комп’ютерну гру з двома іншими людьми. Таємно від волонтера дослідники почали втручатись у хід гри так, щоб з часом два інші гравці (насправді це була комп’ютерна програма) почали поступово виключати волонтера з процесу, граючи лише між собою. Нейронна активність у ППК волонтера почала посилюватися, і що більш покинутим він себе почував, то сильнішою була активність ППК. Чи можна бути певним, що це якось стосується страху підлітка бути обраним до команди останнім? Тому в дослідженні було застосовано ефективний елемент контролю. Волонтер грав, як він вважав, з двома іншими людьми. Знову ж таки, закінчувалося все тим, що його поступово виключали з гри, але цього разу дослідники ще на початку повідомили про технічні неполадки в комп’ютері. Отже, волонтер не міг грати через «глюк» у системі і його ППК не активізувалася.

Зважаючи на такі особливості діяльності ППК, не дивно, що рівень її активності в стані спокою в людей, які страждають на депресію, підвищений — збуджені нейрони викликають почуття страху, болю та тривоги. Що цікаво, інша частина мозку — мигдалеподібне тіло — також проявляє гіперактивність у людей з депресією. У наступному розділі ми докладно дізнаємось про роль мигдалеподібного тіла в появі відчуття страху та тривоги. Однак у людей з депресією мигдалеподібне тіло задіяне і в іншому процесі. Якщо показати людині, яка страждає на депресію, фотографію людини зі страшним виразом обличчя, її мигдалеподібне тіло не проявлятиме особливо підвищеної активності (порівняно з реакцією мигдалеподібного тіла учасника з контрольної групи). Але якщо показати такій людині фотографію з сумним виразом обличчя, активність її мигдалеподібного тіла буде зашкалювати.

Просто навпроти ППК розташована лобова частка, яка (як ми дізналися з Розділу 11) є в людини однією з найбільш розвинених частин мозку. Результати дослідження, проведеного Річардом Девідсоном з Університету Вісконсину, показали, що одна з її ділянок — префронтальна кора (ПК) — є високочутливою до зміни настрою. Якщо говорити конкретно, активізація лівої частини ПК пов’язана з позитивними емоціями, а правої — з негативними. Наприклад, якщо викликати в людини приємні емоції (попросивши згадати найщасливіший день у її житті), то можна зафіксувати роботу лівої частини ПК, пропорційну суб’єктивній оцінці людиною свого щастя. Якщо попросити пригадати сумну подію, почне працювати права частина ПК. Так само, якщо відлучити мавпеня від матері, метаболізм правої частини ПК підвищиться, а лівої знизиться. Отже, не дивно, що в людей у стані депресії спостерігається знижена активність лівої частини ПК і підвищена активність правої частини ПК.