Інша теорія щодо статевих відмінностей у плані депресії стосується психосоціального аспекту. Як побачимо згодом, велика кількість теорій психології депресії зводяться до того, що це розлад нестачі влади та контролю, а деякі вчені стверджують, що жінки піддаються більшому ризику появи депресії через те, що в багатьох суспільствах вони традиційно менше контролюють обставини власного життя, ніж чоловіки. На підтримку цієї теорії деякі психіатри навіть зібрали дані, згідно з якими підвищений рівень депресії у жінок знижується до рівня, що фіксується у чоловіків у деяких традиційних суспільствах, де жінки не мають субординованої ролі. Однак інша теорія говорить, що чоловіки насправді так само часто страждають на депресію, як і жінки, просто вправніше маскують її за зловживанням психоактивними речовинами.

Усі ці теорії мають певну логіку, хоча й мають певні слабкі місця, якщо враховувати, що чоловіки та жінки, як зазначалося, однаково піддаються ризику появи біполярної депресії; більш притаманна жінкам лише уніполярна депресія. Ці теорії також видаються вкрай слабкими у своїх невдалих спробах пояснити основну характеристику жіночих депресій, зокрема те, що жінки мають найбільші шанси захворіти на депресію в певні моменти діяльності репродуктивної системи: під час менструацій, менопаузи і, понад усе, у перші тижні після пологів. Деякі дослідники вважають, що такий підвищений ризик пов’язаний із сильними коливаннями рівня двох основних гормонів — естрогену та прогестерону — під час менструації, менопаузи та після пологів. Як доказ вони наводять той факт, що жінка може увійти в стан депресії внаслідок штучної зміни рівня естрогену або прогестерону в організмі (наприклад, під час прийому протизаплідних пігулок). Що важливо, обидва ці гормони можуть регулювати нейрохімічні процеси в мозку, включно з метаболізмом таких нейромедіаторів, як-от норепінефрин і серотонін. Зараз існує думка, що сильний стрибок рівня гормонів (наприклад, зміна показників прогестерону в тисячі разів під час пологів) зумовлює настільки радикальну зміну співвідношення між естрогеном та прогестероном, що це може спричинити появу глибокої депресії. Це нова галузь досліджень з деякими досить суперечливими висновками, проте впевненість науковців у гормональній зумовленості більшості випадків депресії в жінок дедалі міцнішає.

Звісно, наступний пункт теми зв’язку між гормонами та депресією буде присвячено глюкокортикоїдам. Але, враховуючи, наскільки важливим він є загалом для задуму цієї книжки, цей пункт потребує детального викладу.