Ця теорія також пояснює дивну схильність людей, які страждають на глибоку депресію, за таких обставин переймати деякі риси характеру втрачених людей, яких вони любили і ненавиділи одночасно,— і не просто якісь риси, а саме ті, які викликали найбільше роздратування. З точки зору психодинаміки, все напрочуд логічно. Переймаючи на себе цю рису, ви зберігаєте вірність своєму об’єкту запеклої любові. Переймаючи дратівливу рису, ви намагаєтеся довести цілому світу, що ви мали право дратуватися: «Вам же самим не подобається, коли я так роблю; чи можете ви уявити, як мені було терпіти це роками?» До того ж, так ви намагаєтеся не тільки довести, що мали слушність у своєрідній суперечці з померлим, а й покарати себе за цю суперечку.

Саме з фройдизму походить одне з найбільш влучних визначень депресії — «агресія, спрямована всередину». І одразу стають зрозумілими такі симптоми, як-от втрата задоволення, психомоторна загальмованість та схильність до суїциду. Як і підвищений рівень глюкокортикоїдів. Це не стосується людини надто апатичної до будь-якої діяльності, а описує реальний стан пацієнта в депресії, виснаженого найсильнішим емоційним конфліктом свого життя, який відбувається суто всередині. Якщо це не вважати психологічним стресом, то я навіть не знаю, що він собою являє.

Як інші найкращі теорії Фройда, ці ідеї емпатичні і підходять до багатьох клінічних рис; вони просто здаються «правильними». Однак їх важко вписати в сучасну науку, особливо в біологічно орієнтовану психіатрію. Не існує способу вивчити кореляцію між щільністю серотонінових рецепторів та інтерналізацією агресії, наприклад, або вплив співвідношення між естрогеном та прогестероном на співвідношення між ступенем любові і ненависті. Галузь психології, яка займається виробленням теорій щодо депресії та видається мені найбільш корисною і найтісніше пов’язана з питаннями стресу,— це експериментальна психологія. Дослідження в цій галузі сформували неймовірно змістовну модель депресії.

СТРЕС, ВИВЧЕНА БЕЗПОРАДНІСТЬ І ДЕПРЕСІЯ

СТРЕС, ВИВЧЕНА БЕЗПОРАДНІСТЬ І ДЕПРЕСІЯ

Для того щоб оцінити експериментальні дослідження в основі цієї моделі, пригадаймо, що з попереднього розділу про психологічний стрес ми дізналися про певні основні чинники такого виду стресу: втрата контролю та передбачуваності в певних обставинах, нестача виходів для невдоволення, втрата джерела підтримки, усвідомлення погіршення ситуації. Під час певних експериментів, початок яким поклали психологи Мартін Селігман та Стівен Маєр, тварин піддавали дії зазначених психологічних стресогенних чинників патологічного обсягу. Результатом став стан, дивовижно подібний до людської депресії.